«Блаженніший Любомир вмів говорити мовою молоді у віці вісімдесят років. Це неабияке мистецтво», — владика Йосиф Мілян

7 жовтня 2020

«Церква потребує молодих за духом священників, єпископів. Тому маємо молодого Патріарха. Маємо Патріарха, Який домальовує ці недописані штрихи портрету Глави Церкви, які не встиг зробити за свого життя Блаженніший Любомир. Йому дяка за служіння, синівська дяка і Вічна пам’ять!», — про це у своєму слові до третьої частини проєкту «Сім штрихів до портрета Блаженнішого Любомира Гузара», говорив владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ.

«Блаженніший Любомир вмів говорити мовою молоді у віці вісімдесят років. Це неабияке мистецтво», — владика Йосиф Мілян

Усміхаючись у свою розкішну бороду

Зокрема владика розповів як одного разу, під час храмового празника в Патріаршому Соборі, був присутній на Літургії Блаженніший Любомир. «Він не служив, але промовив слово. По закінченні Літургії мені дуже хотілося привітати Блаженнішого, адже він — будівничий Патріаршого собору. У таких випадках хочеться сказати Главі Церкві, керівникові, просто людині, добре, тепле слово. Я дуже старався і вже на закінчення цього привітання Блаженніший у відповідь мовив: „Ну, вже вистачить, лишіть собі ще якогось доброго слова на мій похорон“. Це був такий жарт, який Блаженніший завжди використовував. Якісь такі вмілі, тонкі жарти, при тому справді усміхаючись у свою розкішну бороду», — пригадав владика Йосиф.

Відтак єпископ похилився у роздумах над портретом Блаженнішого Любомира Гузара «Шляхи до портрету… Вони справді приходять і малюються різними колоритами чомусь вже після смерті людини. Може тому, що проявляється туга за тим, кого вже немає, усвідомлення того, хто був з тобою. Розпочинає якусь таку особливу, мікроскопічну дію розбирати не лише тексти Блаженнішого на якісь особливі, промовисті цитати чи крилаті фрази. Але, мабуть, ми усвідомлюємо, що Блаженніший Любомир був непересічною особою і не тому, що він був Главою Церкви, але тому, що він хотів та намагався бути людиною», — наголосив архиєрей.

Передавши владу Глави Церкви «теплою рукою»

Ведучи далі, владика пригадав, як Блаженніший Любомир говорив про те, що Він мусить йти на пенсію, передавши владу Глави Церкви «теплою рукою». «Йому, очевидно, багато хто казав, що ще не час. На це він любив запитувати: „Хто сьогодні хоче мати великого, потужного провідника, якому сімдесят, сімдесят п’ять чи вісімдесят років? Всі хочуть мати провідників, керівників молодих“. В цьому теж є рація, але, мабуть, провідництво Церкви має трохи інший вимір — духовний провід. А духовна вага, духовна важливість, духовне надбання не приходить з банківським чеком чи з привітальною карткою. Це життєвий досвід, бо до Бога йдемо ціле життя, падаючи й піднімаючись».

Він їздив, щоб бути з молоддю

Ділячись своїми спогадами, владика Йосиф наголосив, що Блаженніший Любомир був зацікавлений в розвитку молодіжного апостоляту. «Як помічник кардинала Івана-Мирослава, він мав під пильним наглядом справу молодіжної політики. Пригадую, як у 2007 ми році готували чергову сесію Патріаршого собору на тему: „Молодь у Церкві третього тисячоліття“. Знаю, як Він був зацікавлений цією тематикою, як Він пробував допомогти в організації цього з’їзду. Свідоцтвом того, що молодь захоплювала нашого Блаженнішого Любомира було те, що він, коли вже передав владу „теплою рукою“, безнастанно зустрічався з молоддю. Його запрошували різні наукові та навчальні установи, інститути, університети по цілій Україні. Він їздив, щоб бути з молоддю… Крім того, треба сказати, що Йому було не просто йти коридорами університетів, підійматися сходами при його проблемі не бачити тих сходів, не бачити цих молодих людей, але він мусів відчувати їх серцем. Він вмів їх захопити, він включався в одну хвилю з молодими людьми, Він вмів відповісти на їх запити, не на запитання, а на запити. Він вмів говорити мовою молоді у віці вісімдесят років, і це неабияке мистецтво».

Завершуючи своє слово, єпископ-помічник Київської Архиєпархії підсумував: «Блаженніший Любомир був духовним, відкритим та щирим. Адже чим сьогодні можна молодь захопити? Що молодь шукає? Мабуть, шукає відкритості, щирості, шукає правди. В Церкві молодь теж має запит на високе, на гідне, на достойне, навіть святе. Попри те, що молодь стикається з різними проблемами, має різні життєві виклики… Все ж таки, молодь шукає святості, вона шукає адекватності, адекватного глибокого християнина, особи, яка б була глибокою людиною», — наголосив архиєрей.

Патріарх мусить бути у тренді молодіжного духа

«Думаю, що Блаженніший Любомир, крім своєї особливої харизми, розумів і часто говорив про те, що Церква завжди молода, — додав владика Йосиф, — Будь-який провідник, патріарх, первоієрарх, ієрарх Церкви, незважаючи на свій вік, розуміючи, що Церква завжди молода, мусить бути у тренді молодіжного духа. Бо Святий Дух, як казав святий папа Іван Павло ІІ, відновлює лице землі, цієї землі. І тому Церква є завжди молодою, тому що Господь всього-на-всього в тридцять три роки заснувавши Церкву, опікується нею з неба. Щоразу посилає Свого Святого Духа на оновлення лиця і духа цієї землі. Церква молода, бо її завжди наповнюють немовлята чи то з тіла, чи то з духу. Церква завжди молода, бо через ласки Святого Духа плекає все нові й нові ідеї. Богослов’я як наука, яка відкриває нам правду про Бога, глибини про Бога, вона теж оновлюється і через це Церква є теж молодою. Церква потребує молодих за духом священників, єпископів. Тому ми його маємо молодого Патріарха, який справді впевнено, світло і твердо ступає, домальовуючи ці недописані штрихи портрету Глави Церкви, які не встиг зробити за свого життя Блаженніший Любомир, якому дяка за його служіння, синівська дяка і Вічна пам’ять!»

За матеріалами Київської архиєпархії УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ