Владика Андрій Хім’як у Каневі: Церква тут — щоб служити людям Божим Словом, молитвою та допомогою

18 серпня 2025

15 серпня у Шевченківському національному заповіднику в м. Канів відбулося відкриття банерної виставки «(Не)забута святина: Канівська Святоуспенська архимандрія крізь віки». Захід розпочався Божественною Літургією на парафії Успіння Пресвятої Богородиці, яку очолив владика Андрій Хім’як. Престольний празник на цій парафії УГКЦ відбувся вперше.

Владика Андрій Хім’як у Каневі: Церква тут — щоб служити людям Божим Словом, молитвою та допомогою

Участь у заході взяли владика Андрій Хім’як, єпископ Київської архиєпархії УГКЦ, о. Йосиф Кралька, протоігумен Провінції Найсвятішого Спасителя ЧСВВ, о. Ігор Котенко, священник парафії УГКЦ в Черкасах, о. Микола Остапів, священник парафії у Смілі, сестри-служебниці Непорочної Діви Марії та сестри Згромадження Святого Йосипа Обручника. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

По завершенню Літургії відбулася особлива подія — освячення нових риз, які владика Андрій подарував священнику УГКЦ в Каневі о. Ігорю Амброзу.

Опісля в музеї відбулася презентація виставки. Експозиція включала стародруки з друкарні отців-василян у Почаєві: «Требник» 1741 року, «Тріодь пісна» 1767 року, «Мінея святкова» 1757 року та «Октоїх» 1758 року. Серед творів мистецтва були представлені полотна ХІХ століття: «Пресвята Богородиця з Дитям Ісус», «Композиція Успіння Пресвятої Богородиці, Апостоли». Також експонувався металевий «Святий священномученик Йосафат, ХІХ ст.». Окрім того, була представлена банерна виставка з ключовими історичними подіями діяльності Унійної Церкви на Правобережжі.

Звертаючись до учасників події, владика Андрій Хім’як наголосив: «Дуже важливо, щоб історією займалися не політики, а історики. Адже коли історію починають переписувати політики — відбуваються війни. Ми бачимо це й сьогодні в Україні. Завдання істориків — шукати джерела, правду і відкривати її для нас, щоб ми ставали дедалі обізнанішими у своїй історії, глибше усвідомлювали, ким ми є та на плечах кого стоїмо».

Владика підкреслив, що в контексті виставки важливо зрозуміти, ким були отці-василяни на Черкащині. «Коли ми говоримо про Церкву, часто маємо власні, суб’єктивні уявлення. Але Церква — це боголюдська інституція, яка стоїть на трьох важливих стовпах. Перший — Боже Слово, проповідь. Церква відповідальна за те, щоб це Слово було передане людям у чистоті, без спотворень. Саме для цього існують біблійні гуртки та катехизація дітей і дорослих. Другий стовп — молитва, яка твориться у спільноті вірних. Третій — служіння. Це вихід Церкви за межі храму до бідних, потребуючих, поранених, тих, хто не має що їсти, пити чи вдягнути. Лише тоді Церква стоїть на трьох стовпах і реалізовує свою місію у світі».

На завершення владика додав: «Сьогодні ми перевідкриваємо подію, яка сталася 300 років тому, і вшановуємо її виставкою. Церква тут — щоб служити людям Божим Словом, молитвою та допомогою, якої вони потребують».

Під час виставки з доповіддю виступив історик Олег Дух.

Отець Ігор Котенко подякував всім, хто долучився до підготовки цієї експозиції та збереження памʼяті про Канівську архимандрію, зокрема отцям-василіанам в особі проігумена за надання стародруків, директору музею митрополита Андрея Шептицького у Львові о. Севастьяну Дмитруху за надання для експозиції тематичних ікон ХІХ ст. з Полісся та о. Всеволоду Оліярнику зі Свято-Іванівської Лаври за Успенську плащаницю ХІХ ст.

Завершився день спільною молитвою прослави до Богородиці в Успенському соборі.

Варто додати, захід організували Центр релігійної культури імені Ігоря Скочиляса і програма «Київське християнство» Українського католицького університету; Київська архиєпархія УГКЦ; Провінція Найсвятішого Спасителя Василіанського чину Святого Йосафата; Шевченківський національний заповідник у Каневі.

Довідка

Канівська архимандрія — це титулярна обитель (архимандрія) в Каневі, пов’язана з Чином Святого Василія Великого (ЧСВВ), яка діяла переважно у XVIII—початку XIX ст.

Обитель виникла у 1724 році, коли на чолі стояв Теодосій Рудницький-Любенецький, представник волинської шляхти, освічений у Львівській папській семінарії, активний учасник церковних реформ і Замойського собору 1720 року.

Його наступник у 1746 році — його брат Сильвестр Рудницький-Любенецький, а з 1750 до 1764 року архимандрійське служіння здійснював Атанасій Шептицький, пізніше — єпископ Перемишльський.

Хоча архимандрія залишалася титулярною, тобто без власної обителі, уніатські священники мали право на Літургію в Покровському монастирі біля Канева — на свято Успіння Пресвятої Богородиці вони здійснювали хресну ходу й служили в «архимандричому храмі».

У 1768 році, під час Коліївщини, Канів був зайнятий козаками Микити Швачки, і ченці Покровської обителі тимчасово визнали владу православного (не унійного) єпископа Переяславського.

У 2024 році в Каневі відбулась міжнародна наукова конференція «(Не)забута святиня: Канівська архимандрія ранньомодерного часу», приурочена 300-річчю з часу заснування архимандрії. Це підкреслило її важливе значення для історії Української Греко-Католицької Церкви та Київського християнства загалом.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ