Великоднє послання ієрархів УГКЦ у Західній Європі 2026 року

ВЕЛИКОДНЄ ПОСЛАННЯ

ієрархів Української Греко-Католицької Церкви в Західній Європі

Всечесному духовенству, преподобному монашеству,
достойним мирянам — братам і сестрам у Христі,
вірним Української Греко-Католицької Церкви
в країнах Західної Європи!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

(Ів. 1, 1.4)

Дорогі Брати і Сестри!

У ці благословенні дні Господь знову відкриває нам таїнство Свого Воскресіння. Ми знову маємо безцінну можливість відзначати Пасху, — свято торжества Світла, яке не згасає, свято перемоги Життя, якому нема меж. Знову час, коли Господь додатково прагне укріпити кожного з нас у вірі, дати сили виявляти щиру любов до ближнього та непохитно тривати у надії, попри важкі випробування та тривоги нашої епохи.

Це вже п’ята Пасха, яку ми зустріли в заграві повномасштабного російського вторгнення. Кожен із цих останніх років став для нашого народу власною Голгофою, але водночас і свідченням незламності. Сьогодні слова нашого Патріарха «Україна стоїть, Україна бореться, Україна молиться» звучать не просто як гасло, а як живий маніфест нашої перемоги над темрявою.

У час, коли ворог-супостат підступно сіє смерть та руйнування на теренах нашої Батьківщини, намагаючись занурити нас у розпач, ми, українці, обираємо шлях Воскресіння. Ми стверджуємо, що життя — сильніше, а правда — непереможна. Ми святкуємо і проголошуємо на весь світ перемогу Господа над смертю та скріплюємо наші духовні сили Його споконвічним Словом.

До слави Воскресіння провадить тернистий шлях терпінь і випробувань

Христовому Воскресінню передував шлях випробувань стражданнями. Сьогодні, коли наш народ, а разом з ним і наша Церква, проходять крізь горнило драматичних іспитів, ми згадуємо, що шлях Ісуса до великого дня Воскресіння пролягав через Голгофу. Світло прийшло у світ, та «світ не впізнав Його. Прийшло до своїх, — а свої Його не прийняли» (Ів. 1, 10–11).

Страждання Ісуса Христа були не випадковістю, а наслідком того, що занурений у гріх світ не розпізнав свого Творця та відторгнув Його. Якщо навіть саме Слово, яким постав світ, було відкинуте й розп’яте, то і наші особисті випробування, наша розлука з Україною та біль за неї, є частиною складного шляху, який веде до перемоги. Темрява намагається поглинути світло, але вона безсила перед Словом, що стало тілом: «Світло світить у темряві, і не пойняла його темрява» (Ів. 1, 5).

Світле Христове Воскресіння не прийшло без тернового вінця та Голгофи, а сьогодні цей євангельський шлях страждань і далі торує наша рідна Україна. Наша Батьківщина цієї зими була занурена у холод і темряву, вона продовжує стікати кров’ю під ударами підступного ворога, у наших містах і селах багато руїн, а мільйони синів і дочок України розсіяні по всьому світу. Це — наша велика П’ятниця. Але ми знаємо, що хоч і темрява жадає поглинути Світло, вона безсила. Як Христос пройшов крізь страждання до слави, так і Україна через горнило випробувань іде до свого воскресіння. Кожна сльоза матері, кожна крапля крові воїна — це не марна жертва, а співстраждання Христу, за яким неминуче настане перемога.

Христове Воскресіння запевняє нас у неминучому тріумфі життя над смертю

Воскреслий Христос своїми появами перед апостолами та іншими учнями запевнював їх в остаточній та вирішальній перемозі життя над смертю. Саме Воскресіння було не просто історичною подією, воно стало вічною істиною, яка дає нам сили стояти у правді. Смерть подолана, гріх переможений, і світло, що засяяло з порожнього гробу, розсіює будь-яку темряву зневіри.

Ми, українці — народ Воскреслого Христа, нашого Творця і Спасителя. Наша надія є непохитною, бо «у Ньому було життя, і життя було — світло людей» (Ів. 1, 4). Однак, у Христі не лише джерело буття, яке неможливо знищити, а його Воскресіння — не лише повернення до повноти життя, яка була споконвіку.

Воскресіння — це не просто відновлення божественного порядку, це нове творіння на руїнах старого. Це запевнення для кожного християнина, що попри видиму силу смерті та руйнувань, останнє слово належить Богові-Творцеві. Життя, що постало з гробу, яким постав увесь світ, неможливо замкнути в гробі та запечатати каменем. Воскресіння Христове запевняє нас в остаточному тріумфі правди над брехнею та життя над смертю.

Хоч агресор несе руйнування в Україні, він не може вбити дух народу, який слухає Бога. Ми бачимо, як крізь попіл війни проростає нова сила єдності та любові у нашому народі. Це і є вияв тієї божественної повноти, про яку каже апостол: «Від його повноти прийняли всі ми — благодать за благодать» (Ів. 1, 16) У Воскресінні Христовому — зміст нашого покликання та свідчення віри

Воскреслий Христос спонукає нас до активної дії та твердої позиції, надаючи справжнього сенсу нашому покликанню бути християнами. У цей день ми заново усвідомлюємо свою місію: свідчити світу Божу любов, бути світлом для ближніх, якими би не були наші особисті випробування.

Ми запрошені, прийнявши дар, бути дітьми Божими: «Котрі ж прийняли Його — тим дало право дітьми Божими стати» (Ів. 1, 12)

Як діти Божі, ми маємо і далі переконливо нести світові правду про страждання нашого народу, підтримувати нужденних і страждучих, молитися за наше військо і бути єдиним серцем із Батьківщиною. Наше життя в діаспорі не повинне зводитися лише до збереження традицій, а повинне стати втіленням в життя євангельської благодаті та істини, які прийшли до нас через Ісуса Христа.

Євангелист Іван Богослов у день Пасхи закликає нас наслідувати приклад Йоана Хрестителя, який «прийшов свідком — свідчити Світло, щоб усі з-за нього увірували» (Ів. 1, 7). Будьмо свідками Світла у країнах нашого поселення, будьмо живим служінням Воскреслому Господу через допомогу Україні та єдність у молитві, та надихаймо своїми вчинками інших повірити у Воскреслого.

У Воскресінні ми духовно споглядаємо славу Слова, що стало тілом і перебуває з нами: «Славу Єдинородного від Отця, благодаттю та істиною сповненого» (Ів. 1, 14)

Воскреслий Господь оселився між нами! Властиво, Христову перемогу над смертю ми, перебуваючи далеко від своєї Батьківщини, маніфестуємо єдністю, вірою та незламністю.

Дорогі Брати і Сестри!

У ці пасхальні дні для нашого багатостраждального народу не може бути більшого і щирішого побажання, ніж побажання миру. Святкуючи Пасху Христову, ми з глибокою вдячністю згадуємо у молитві наших захисників та захисниць, які жертовно обороняють нашу землю. Супроводжуємо молитвою українських медиків, рятувальників, енергетиків, а також волонтерів і друзів України у наших країнах. Разом із ними усіма наближуємо справедливий та тривалий Божий мир для України, що неодмінно прийде слідом за безсумнівним торжеством правди.

З надією Воскресіння ми підносимо молитву за усіх померлих, а передусім — за полеглих захисників та захисниць України, за невинних цивільних жертв війни, та несемо слова розради родинам, які оплакують втрату найдорожчих. Молимося за зцілення тілесних і душевних ран усіх, хто носить у собі болісні наслідки цієї жорстокої війни. Своє моління підносимо за полонених, насильно депортованих, а особливо за дітей. Благаємо Господа, який вивів людство з аду, щоби Він розірвав їхні кайдани неволі, вивів їх із чужини та повернув живими і здоровими на рідну землю.

Усіх вас, дорогі у Христі, огортаємо нашою молитвою і зичимо Божого миру в серці, тихої радості в душі та впевненості, яку приносить нам порожній гріб Спасителя. Хай Його переможна присутність скріпить наші серця та стане джерелом надії, сили і витривалості. Адже смерть подолана, пекло зруйноване, і життя царює, бо «Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!»

Нехай світло Воскресіння Христового дає розраду усім скорботним і непохитну надію тим, хто чекає нашої перемоги та наближає її своєю жертвою.

Бажаємо вам благословенних Свят Воскресіння Христового та призиваємо на весь наш український народ, на поселеннях в країнах Західної Європи сущий, благословення Всемогутнього Бога: Отця, і Сина, і Святого Духа!

Христос Воскрес! — Воістину Воскрес!

† Ігор Ранця,

† Богдан Дзюрах,

† Григорій Комар,

† Степан Сус,

Дано в Лондоні, Парижі, Мюнхені, Римі, Києві