СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Усі маємо шанс вірити в Бога й бути спасенними», — митрополит Ігор Возьняк
Високопреосвященний архиєпископ і митрополит Львівський владика Ігор Возьняк у Неділю сліпонародженого, 6 червня 2021 року, поділився своїми духовними роздумами, у яких підкреслив, що зцілення походить не від води чи земла, але від єдиного Спасителя Ісуса Христа.
Святий євангелист Іван описав подію зцілення Ісусом Христом сліпого, бо той від народження був незрячим. Навіть учні Ісуса уважали, що сліпота походила через гріх, і дивно, що запитували, ніби гріх вчинив сліпий ще до його народження; або народився сліпим через гріх батьків? А Ісус заперечив їхні здогади й підтвердив, що часом хвороба може бути не задля гріха, а щоб «діла Божі явилися».
Оздоровлення людини походить із уст Божих
Ісус відізвався, що Він — світло світу й чинить такі діла, яких ніхто не може звершити. І не лиш це сказав, але плюнув на землю, змішав слину із землею та намазав очі сліпому. Сліпець цього не бачив, лиш відчув, що йому намазано очі, та почув слова Ісуса, який послав його до Силоамської купелі, щоб вмитися, змити болото із очей. Оздоровлення не походило від землі, ані від води! Ісус показав, що сила оздоровлення походить від нього, з Його уст виходить. Сліпець нічого не заперечував, був віруючою особою, слухняним до голосу Божого, — пішов, умився й прозрів.
Цей чоловік, який до цього часу нічого не бачив, духовно був більше зрячим від інших юдеїв та фарисеїв, які переслідували Христа. Сусіди й ті, що бачили його раніше сліпим, запитували одні одних про те, чи це той сліпець, що раніше сидів та жебрачив? Люди дивувалися, що сталося, що він раптом побачив, хоч досі був сліпим… Розпитували його, хто відкрив йому очі, як сталося? Можливо, хтось зцілив його? І той охоче оповідав про чоловіка Ісуса, який приготував глей, намазав йому очі, велів іти до купелі змити мул з очей і він прозрів. Юдеї взялися за нього, стали запитувати про місце перебування Ісуса, чого він зовсім не знав, бо Христос віддалився, не очікував похвал, лиш прямував виконувати волю свого Отця!
Відвага бути вірним правді та Своєму Цілителеві
Повели зціленого до фарисеїв, які розпочали історію допиту про оздоровлення і той усе, як і раніше, повторював про факт зцілення. Оздоровлення сталося в суботу і фарисеї відразу визначили, що цей, хто оздоровив його — не від Бога! Мовляв, суботу слід вшановувати святкуванням, а не працювати, оздоровлювати? Але вони, що уважали себе Божими людьми, мали до цього часу стільки несуботніх днів, і ніхто із них не зцілив сліпого?! Ісус не від Бога, бо зцілив сліпого, а вони — від Бога, бо критикують, не оздоровили хворого та переслідують Ісуса?! В народі сталася суперечка про Ісуса: одні твердили, що грішна людина не могла б такого чуда вчинити; а фарисеї та їм прихильні твердили, що Він — грішник, бо оздоровлює в суботній святий день! Хоч Ісус одного разу вже вказав юдеям, що коли вівця в суботу впаде у яму, вони не очікують наступного дня, лиш витягають її. А тут знайшлася хвора людина, яка більш вартісна за вівцю, і чомусь її оздоровлення є гріхом, хоч Ісус зовсім не працював? (пор. Мт. 12, 11–12). Господь заговорив до них аргументами, а вони безпощадно звинувачували його.
Вчені й авторитети не знали куди рухатися далі з оздоровленою від сліпоти людиною? Запитали прозрілого, що він думає про Ісуса? Оздоровлений, не гаючись відповів: «… Пророк він!» Ця відповідь дуже не сподобалася юдеям, тому повели його до батьків. Ті підтвердили, що це — їхній син. Юдеї розраховували на якісь помилки, на страх батьків, який вони і мали, однак підтвердили, що це їхній син, лиш про оздоровлення його Ісусом не сказали. Тут потрібен був характер — не боятися натовпу, а сказати правду, бути іншими, — та батьків зціленого на це не вистачило. Наше християнське життя часто вимагає відстоювати правду й не плисти за течією. Хоч за течією плисти легше, однак наслідки гірші, відносини з Господом втрачаються, бо світ не погоджується з Божою правдою, демон не любить того, що Боже, він має свої плани. Юдеї, фарисеї та їхні прихильники демонстрували плани диявола, гонили Христа, не любили Його, бо їхній батько — сатана, душогубець, брехун і батько брехні (пор. Ів. 8, 44). А зціленому чоловікові прийшлося витерпіти дуже багато поневірянь від юдейських чиновників, бо він боронив вчення Ісуса. Юдеї прогнали його, оскаржуючи, що він у гріхах народився.
Віра — дорога прозріння не лише очей, але й духа
Коли Ісус зустрів зціленого від сліпоти, запитав його, чи він вірить у Сина Чоловічого. Той, довідавшись, що це — Ісус, що зцілив його, спокійно відповів: «Вірую, Господи!» Ось дорога прозріння не лише очей, але й духа! Невчений сліпець, до певної міри дуже обмежений, зцілений Ісусом, полюбив правду, боронив Христа перед юдеями і визнав Його за Бога. Сьогодні це питання звучить до кожної людини доброї волі: як ми віримо у Сина Чоловічого, в Бога, про якого знаємо значно більше, ніж зцілений чоловік? Ісус оздоровив його, а зціленому прийшлося багато витерпіти, щоб не відректися Христа, не критикувати Його та не заперечити. Він вийшов переможцем, бо визнав Ісуса за Бога.
Подібна історія описана в Діях апостолів і сталася з тюремником, який наказав апостолові Павлові та Силі закувати ноги в колоди у в’язниці. Павло та Сила молилися вночі, стався землетрус, кайдани у всіх в’язнів розв’язалися, двері відчинилися. Тюремник був готовий вбити себе мечем, але апостол перестеріг його, щоб не чинив цього. Від такого дива тюремник увійшов до Павла та Сили, запитавши, що йому робити, щоб бути спасенним? «Ті відповіли: Віруй у Господа Ісуса, і спасешся ти і твій дім» (Ді. 16, 31). Тюремник забрав апостолів до себе додому ще вночі, ті охрестили його та усіх в домі. Радісний тюремник накрив стіл та усі веселилися в домі, бо увірували у Господа!
Глибокі слова Ісуса Христа записав апостол Іван: «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним — світ спасти. Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, — той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого» (Ів. 3, 17–18).
Усі маємо шанс вірити в Бога й бути спасенними, хай Син Божий благословить нам у цьому! Пресвята Богородице, спаси наші душі!
архиєпископ і митрополит Львівський
6 червня 2021 року,
у Неділю сліпонародженого,
храм Вознесіння Господнього,
м. Львів
