СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Загір’ї-Кукільницькому відзначили 100-річчя храму та освятили новий престіл
У неділю, 4 жовтня, у селі Загір’я-Кукільницьке, Більшівцівського протопресвітеріату, урочисто відзначили 100-річчя з дня освячення храму Покрови Пресвятої Богородиці. З нагоди ювілею парафію відвідав архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин, який здійснив Чин освячення нового престолу та очолив Архиєрейську Божественну Літургію.
Святкове дійство розпочалося із зустрічі владики Володимира Війтишина. На церковному подвір’ї митрополита вітали вірні на чолі з адміністратором парафії о. Миколою Добруцьким. Про це повідомляє Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
Відтак після урочистого облачення архиєрея розпочався Чин освячення нового престолу. Відповідно до богослужбового обряду, владика Володимир спільно з душпастирями обмив святий престіл джерельною водою, вином та рожевою водою, а відтак помазав його святим миром.
Пізніше жертовник ввібрали в обруси, а святу трапезу увінчав кивот — місце, де перебуває Господь Ісус Христос утаєний у Пресвятій Євхаристії.
Згодом розпочалася Архиєрейська Божественна Літургія. Митрополиту Володимиру співслужили чисельно запрошені священнослужителі Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, зокрема душпастирі, які є вихідцями із села.
Звертаючись до вірних під час проповіді, владика Володимир роздумував над євангельською розповіддю про чудесну ловлю риби та покликання перших апостолів. Архієрей наголосив, що апостол Петро отримав добрий улов тоді, коли за словом Христа знову закинув сіті, попри те, що перед цим разом з іншими рибалками безуспішно трудився.
«Доволі часто ми чогось вичікуємо, бо несприятливим є теперішній час. Якщо б хтось із нас очікував ідеального — а на землі, звичайно, нема нічого ідеального на людському рівні, — ми б тоді взагалі ніколи не розпочали жодного діла. Для того, щоб наша праця заслуговувала на Небо, маємо проживати в стані Божої ласки», — зазначив проповідник.
А відтак додав: «Тож на прикладі апостола Петра приступімо до Христа Спасителя, благаючи: „Господи, ми трудимось, поблагослови і нашу працю, щоб вона була успішною, щоб зробити багато доброго для Бога і ближніх“. Тому завжди працюймо в імені Христа і будемо дочасно і вічно щасливими!»
Розмірковуючи про шлях до святості, митрополит також наголосив, що серед святих є люди різних станів і народів, які у своєму житті сумлінно виконували покладені на них християнські обов’язки:
«Якщо цього бажаємо, то працюймо так, як працювали вони, остерігаймося гріхів, особливо важких. Не марнуймо часу і не допускаймо до того, щоб аж пекельний вогонь просвітив наші очі. Тоді прозріння буде запізнілим. Мудро використовуймо час нашого життя, виділений Богом для нашого спасіння, щоб колись стати перед Ним із руками, повними заслуг, як ті апостоли Христові, що закидали сіті за словами Ісуса Христа».
На завершення моління владика Володимир ще раз привітав спільноту з цією знаменною датою у житті парафії. Архиєрей побажав громаді й надалі зберігати живу віру та передавати її наступним поколінням.
З нагоди ювілею архиєрей вручив привітальні грамоти адміністратору парафії о. Миколі Добруцькому, а також активним парафіянам, які своєю працею, служінням і жертовністю докладаються до розвитку та життя парафіяльної спільноти.
Своєю чергою о. Микола Добруцький подякував митрополиту за архіпастирський візит, спільну молитву та Чин освячення нового престолу, а також за духовну підтримку парафіяльної громади у цей особливий для неї ювілейний день.
На завершення присутні спільно виконали духовний гімн «Боже великий, єдиний», молячись за мирне та щасливе майбутнє для нашої Батьківщини.
Довідка
Історія церковного життя села значно давніша за нинішню святиню. За дослідженням Василя Слободяна та Віктора Громика, перша відома документальна згадка про місцеву церкву Святого Іллі міститься в Катедратику Львівської єпархії 1680 року. Попередній дерев’яний храм було споруджено 1718 року на східній околиці села. Під час Першої світової війни, у 1917 році, ця церква згоріла.
Нинішню дерев’яну церкву Покрови Пресвятої Богородиці спорудили у 1924–1925 роках. Тут існує невелика розбіжність у датуванні: Державний реєстр нерухомих пам’яток України датує храм 1924 роком, тоді як дослідники дерев’яної сакральної архітектури вказують 1925 рік як рік постання сучасної будівлі. Тому найбезпечніше формулювання — «храм споруджено у 1924–1925 роках».
Історично парафія в Загір’ї-Кукільницькому була філіальною щодо парафіяльної церкви в Яблунові. У новітній період греко-католицька громада була офіційно зареєстрована 15 жовтня 1991 року.
