СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ селі Ямне на Львівщині молитовно відзначили 100-літній ювілей храму Успіння Пресвятої Богородиці
16 серпня 2026 року парафіяльна спільнота села Ямне Львівського району молитовно відзначила храмовий празник та величний 100-літній ювілей своєї святині — храму Успіння Пресвятої Богородиці. З нагоди свята парафію вперше відвідав владика Петро Лоза, єпарх Сокальсько-Жовківський, очоливши святкові богослужіння у співслужінні духовенства єпархії та запрошених гостей.
Урочистості розпочалися на церковному подвір’ї, де єпископа тепло вітала громада. Перед входом до святині владика Петро звернувся до присутніх зі вступним словом, наголосивши, що першочерговою справою у стосунках людини з Богом є прославлення Творця та подяка Йому. Він також зазначив, що спільна молитва громади цього дня підноситься за українських воїнів, Батьківщину та довгоочікуваний мир, який бере свій початок у серці кожного з нас, адже будь-яке зло, що прийшло на нашу землю, можна подолати виключно добром. Про це розповідає пресслужба Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.
Божа любов і милосердя прощають мій гріх
Відтак розпочалася Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Петро Лоза. Йому співслужили адміністратор парафії протоієрей Михайло Кузьмінський та запрошене духовенство. Вірні мали нагоду приступити до Святого Таїнства Сповіді та прийняти Пресвяту Євхаристію.
Під час проповіді владика Петро роздумував над таїнством Успіння Богородиці, прикладом Її беззастережного послуху Божій волі, а також над євангельською притчею про немилосердного боржника: «Ми, вчинивши гріх, чи ми можемо цей гріх чимось замолити? Чи ми можемо щось зробити, щоби Господь прийняв від нас якусь плату, щоби Він міг відпустити наші гріхи? Ми нічого не можемо Богові дати. Нічого. Ніяких молитов, ніяких пожертв, ніякої дії ми не можемо Богові дати за те, що Господь простив мені мій гріх. Єдине лише, що ми отримуємо — це є оце Боже милосердя, оце Божа любов до кожного з нас, яка в своїй всемогутності, в своїй Божій милості прощає мій людський гріх».
Останнє слово завжди за Богом
Продовжуючи проповідь, єпископ наголосив на християнському обов’язку прощення ближніх та силі молитви у часі важких випробувань війни: «Від мого прощення моєму винуватцеві залежить моє вічне життя. Залежить те, наскільки я є готовий простити, настільки Господь буде прощати мені мої гріхи. Чому нам Боже слово каже, щоб ми молилися за навернення наших ворогів? Бо через нашу молитву і бажання того, коли молимося за наших ворогів, то найперше ми хочемо, щоби ворог перестав творити зло. А якщо він перестане творити зло, він перестане вбивати, він перестане нищити, він захоче перепросити… Пам’ятаймо: що би людина не робила в цьому світі, як би вона не поступала, що останнє слово завжди є за Богом».
Після завершення Божественної Літургії диякон зачитав єпархіальну подячну Грамоту від владики Петра Лози протоієрею Михайлу Кузьмінському та парафіянам з нагоди 100-ліття святині. У грамоті було відзначено столітній подвиг віри багатьох поколінь, які збудували, зберегли та відновили святиню, що залишається живим осередком молитви, надії та духовного відродження.
Церква Успіння Пресвятої Богородиці, 11 липня 2008 року. Фото: інтернет-ресурс "Дерев'яні церкви західної України"
Історія 100-річної святині
Зі словом вдячності до єпископа звернувся адміністратор парафії о. Михайло Кузьмінський. Він подякував владиці за перший в історії візит на парафію та спільну молитву, зазначивши: «Десь в творах патріарха Йосифа Сліпого він пише такі речі: „Бажайте більшого, українці“. І сповнилася моя мрія — на 26-му році свого священичого служіння тут, в Ямному, ми такої удостоїлися ласки, що ви захотіли, прибули і помолилися з нами разом».
Отець Михайло також коротко пригадав історію храму. Попередня сільська церква датувалася 1892 роком, проте була знищена під час Першої світової війни. Нинішню будівлю церкви-каплиці зводили впродовж 1925–1932 років та освятили на свято Успіння Пресвятої Богородиці.
У 1961 році храм закрила радянська влада. Протягом 1961–1989 років будівлю використовували не за призначенням — у ній облаштували так званий «Музей хліба». Вірні були змушені ходити на богослужіння до сусіднього Стрептова, доки святиня знову не відчинила свої двері для молитви.
Богослужіння відновлено у 1989 році, тоді ж парафіяни провели капітальний ремонт споруди. Будівля має особливість планування — її вівтар орієнтований на захід.
Завершення молитовних святкувань
Душпастир висловив окрему подяку старшим парафіянам, паламарям, сестрицям, жертводавцям та доброчинцям, зокрема компанії «Continental Farmers», за постійну опіку над святинею, після чого для владики, духовенства та всієї громади пролунало урочисте многоліття.
На завершення владика Петро подякував усій громаді за теплий прийом і спільну молитву: «Завжди приємно на серці, коли маю можливість зустрітися з вірними нашої Сокальсько-Жовківської єпархії. Сьогодні є та чергова радість, що вперше, і сподіваюся, що не востаннє, я є у цьому храмі, на вашій парафії».
Святкування увінчалося спільним виконанням духовного гімну України «Боже Великий, Єдиний», після чого духовенство разом із вірними вийшло на подвір’я, де владика Петро звершив чин малого освячення води, окропив усіх присутніх та здійснив обхід довкола ювілейного храму.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
