Владика Богдан Дзюрах: дозволити Ісусові увійти до човна нашого життя

11 жовтня 2020

11 жовтня 2020 року Секретар Синоду Єпископів УГКЦ владика Богдан Дзюрах під час Божественної Літургії зазначив, що Ісус використовує різні обставини життя, щоб наблизитись до людини. Інколи це можуть бути моменти радощів та щастя, а інколи — кризові ситуації смутку, розчарування і духовної боротьби. Однак, важливо у такі моменти дозволити Ісусові увійти до човна нашого життя. І тоді наше життя переміниться і наповниться усім, що нам потрібно.

Владика Богдан Дзюрах: дозволити Ісусові увійти до човна нашого життя

Ісус використовує різні обставини життя, щоб наблизитись до людини. В тому числі і таку, як вона описана у нинішньому Слові Божому: ситуацію розчарування, поразки, смутку, страху і тривоги. Це не покликання на горі Тавор під захоплені вигуки: «Господи, добре нам тут бути!». Це — занурення у жорстоку і тверду дійсність, в якій нема що їсти, важко повертатися до рідних, не видно перспективи. Але для Господа будь-яка ситуація є доброю, щоб увійти в контакт зі стражденною людиною. Що більше — страждання, біль, розчарування часто в історії відносин людини з Богом перетворювалися на привілейовані моменти зустрічі, які перетворювали болісну історію поразки на історію спасіння. Так є і тепер.

Божественний урок над Галилейським морем у човні

Хтось слушно зауважив, що з розчарування можна прийти до монастиря, проте, не можна в ньому залишитися з розчарування. Багато хто з Христових учнів, після того, як Він відмовився виконувати їхні забаганки про насичення матеріальними достатками, розчарувалися і кинули Його напризволяще (насправді ж, залишившись самі надалі у своїй жахливій і непроглядній самотності, смутку, пригнобленні) (пор. Йо. 6). А коли Ісус спитався своїх тодішніх учнів: «Чи і ви бажаєте відійти?», Петро в імені усіх відказав: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!» (Йо. 6, 68). Петро збагнув і запам’ятав на все своє життя цей перший урок, який від отримав над Галилейським морем в сьогоднішній євангельській події, а класом, у якому він отримав і прийняв божественний урок, став його власний човен. У цьому «класі» Ісус сказав свою науку, і Петро повірив, прийняв, пішов за Ним. І це був переломний момент в історії Симона-Петра. Момент, коли зникає страх, тривога і розчарування «як роса на сонці», а з’являється світло, сенс, надія і відкривається незбагненна досі перспектива.


Дозволити Ісусові увійти до човна нашого життя

Щоб залишитися з Ісусом, треба дозволити Йому наблизитись до нас, дозволити Йому увійти до човна нашого життя, не тримаючись здалека, не тримаючи Ісуса на дистанції наших людських мірок і міркувань, розрахунків і очікувань. Потрібно впустити Його до нашого життя таким, яким воно є, не приховуючи нічого і не прикрашуючи нічого. Він і так усе про нас знає, від Його божественних очей не схована та пустка, яка не раз зіяє у наших душах. Але Він ще більше бачить тугу за істиною, за красою, за повнотою життя, які ми носимо в своєму серці, і які тільки Він, Наш Спаситель і Господь, здатний заспокоїти.

З Ним і в Ньому ми отримаємо все

Коли дозволимо Йому наблизитись до нас, коли зануримось в Його спасенне слово, спершу, можливо, тільки злегка, поверхово, а потім, так як Він закликає в нинішньому Євангелії Симона-Петра — виплинемо на глибину, довірившись Йому і Його слову цілковито і безповоротно, наше життя стане невпізнаним. Не буде в ньому більше страху і тривоги, а буде спокій, сенс, надія, радість. Можливо, бракуватиме ще певних дочасних благ, але точно не бракуватиме Його любові, Його світла і Його Самого. А коли Господь із нами, то хто і що може бути проти нас? Якщо ми йдем за Господом дорогами життя, нам точно вже нічого не буде потрібно, бо з Ним і в Ньому ми отримаємо все, згідно з запевненням Господнім, яке Він робить устами св. Павла у нинішньому апостольському читанні: «Бог спроможний обсипати вас усякою благодаттю, щоб ви у всьому мали завжди те, що вам потрібне, та щоб вам ще й зосталось на всяке добре діло» (2 Кор. 9, 8).


Просімо для себе ласки наблизитися до Господа. Просімо ласки повністю довіритись Йому. Просімо ласки-дару захопитися Його красою, зануритися в Його Слово, дати себе провадити Його десницею, повторюючи разом зі святим Петром: «Господи, а до кого ж іти нам? Це ж у тебе — слова життя вічного!». Амінь.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ

Персони

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae