Семінарія Святого Йосафата у США: 85 років історії

29 вересня 2026

У вересні цього року виповнюється 85 років від заснування у Вашингтоні, ОК, семінарії Святого Йосафата. Ця подія стала важливим кроком владики Константина Богачевського у розбудові формаційної програми для майбутніх священників для нашої Церкви у Сполучених Штатах Америки.

Семінарія Святого Йосафата у США: 85 років історії

У цій статті Марія Іванів Лончина розповідає про передумови створення цієї семінарії та її історію. Ця розповідь буде не лише про стіни, а й про спільноту, що росла й розвивалась, і про майбутніх священників, що формувались тут для служіння нашій Церкві у США і по всьому світі.

Плекання покликань до священства та формація майбутніх священників були важливими для нашої Церкви в США від початків її існування тут. Владика Сотер Ортинський, по приїзді до Штатів, розпочав планувати майбутню семінарію. Під час однієї з перших зустрічей зі священниками у жовтні 1907 року він обговорював з ними це питання. У 1910 році Владика Сотер купив землю у місті Йорктаун1 у штаті Вірджинія, і 22 вересня цього ж року Митрополит Андрей Шептицький поблагословив цю ділянку під будову майбутньої семінарії. На жаль, владиці Ортинському не вдалося втілити цю ідею в життя. Cпочатку І Світова війна, а тоді його раптова смерть у 1916-му році стали на перешкоді заснування української семінарії у США.

Приїзд владики Константина Богачевського до Америки у 1924 році розпочав новий етап у житті нашої Церкви в цьому краї. Формація нових священників та плекання покликань були одними з важливих елементів діяльності нового єпископа. Вже у перший рік після приїзду до США владика Богачевський організував у Філадельфії малу семінарію, яку назвав Інститутом св. Павла. У цій семінарії хлопці отримували формацію й водночас навчались у католицьких старших школах Філадельфії. Деякі з них після цього продовжували свої богословські студії у Римі. Серед них були о. Степан Тиханський, о. Василь Федаш, о. Степан Кнап, о. Михайло Боберський, о. Лев Пеленський, о. Михайло Скородинський, о. Йосиф Шмондюк, о. Іван Бабяк, та о. Степан Гриньох. З 1926 року ректором малої семінарії був о. Павло Процько.

У 1933 році Владика Константин відкрив Українську старшу школу у Стемфорді, КТ, і переніс туди малу семінарію з Філадельфії. З цього моменту розпочався один із важливих моментів у розвитку української священичої формації у США. У 1939 році було відкрито український коледж, що став частиною формаційної програми майбутніх священників в Америці. Після навчання у Стемфорді деякі семінаристи продовжували свою освіту та формацію в Європі.

В кінці 1930-х і на початку 1940-х років близько 30 семінаристів з США продовжували свою богословську освіту в Європі (Рим, Італія та Сьйон, Швейцарія). Друга світова війна перешкодила завершенню їхніх студій, тому навесні 1941 року владика Константин був змушений забрати їх з охопленої війною Європи, й вони мали завершити своє навчання вже тут в Америці у семінарії Св. Марії у Балтиморі. Це було тимчасовим рішенням, щоб вони могли завершити навчальний рік. Потреба формації у своєму обряді й духовності та своєї власної семінарії в США дала поштовх до заснування нашої семінарії у Вашингтоні, ОК. Хоча перед цим владика Константин шукав можливості купити приміщення для семінарії біля Філадельфії, але війна і фінансові обмеження стали на перешкоді втілення цього плану в життя.

Тож 8 вересня 1941 року єпископ Богачевський орендував квартири за адресою 2315 Lincoln Road NE у Вашингтоні, ОК, і вони стали початками першої семінарії Святого Йосафата. Через кілька тижнів, 19 вересня 1941 року, о. Омелян Ананевич став її першим ректором. Семінаристи розпочали свої заняття наступного дня, 20 вересня 1941 року. Через два місяці наступним ректором семінарії став о. Атанасій Химій, ЧСВВ. Через рік, у вересні 1942-го, семінарію Святого Йосафата було перенесено до орендованої будівлі за адресою 714 Monroe Street, де вона пробула десять років.

Цікаво, що ці початки семінарії у Вашингтоні також були початками парафіяльного життя у столиці. Вже від жовтня 1941 року у каплиці оо. Кармелітів щонеділі відбувались Божественні літургії для вірних, що жили у Вашингтоні, ОК. Для того щоб семінарія і священник, що служив вірним, мали всі потрібні книги, о. Омелян Ананевич опублікував у газеті «Шлях» прохання про дар служебника і Євангелія для неї. Також ця газета за 28 жовтня 1941 року має короткий відгук-розповідь про одне з перших таких богослужінь, що розпочиналось о 9:30 ранку й мало проповіді у двох мовах.

Вже у квітні 1943 року владика Константин купив землю недалеко біля кампусу Католицького університету Америки за адресою 201 Taylor St NE і розпочав кампанію зі збору коштів на будівництво семінарії Святого Йосафата. На жаль цей процес було призупинено через війну й потребу фінансової допомоги скитальцям, що після закінчення війни потребували помочі щоб розпочати нове життя в Америці. Та вже у 1949 році газета «Шлях» опублікувала проєкт майбутньої будівлі семінарії, автором якого був Юліан Ястремський, і єпархія відновила збір коштів на її будівництво.

28 травня 1950 року відбулося благословення початку будівництва нового будинку семінарії. Воно розпочалось молитвою біля основного престолу крипти Національної Базиліки Непорочного Зачаття, яку очолив владика Константин Богачевський. З ним також співслужили Владика Амброзій Сенишин та Монсіньйор Patrick McCormick, ректор Католицького університету Америки. На цій події також були присутні багато викладачів університету та вірних. Після молитви відбулась процесійна хода від Базиліки до місця будівництва, і Владика Амброзій благословив його.

31 травня 1952 року відбулось посвячення нового будинку семінарії. Це була велична подія, яка зібрала близько 7000 вірних. Вже від лютого того року газета «Шлях» писала про цей день і закликала вірних приїхати до Вашингтону й стати свідками цієї події. Окрім наших єпископів з Америки, ще три владики Візантійського обряду та п’ять римо-католицьких єпископів та Апостольський делегат архиєпископ Амлето Джованні Чіконьяні взяли участь у Божественній літургії. Посвячення нового будинку семінарії відбулось перед літургією. Владики Ніл Саварин, Андрій Роборецький, Амброзій Сенишин і Апостольський делегат Чіконьяні освятили будинок, окропивши кімнати семінарії свяченою водою й помазавши стіни святим миром. Урочисту літургію співав об’єднаний хор, що складався з трьох хорів: з катедри Непорочного Зачаття і парафії Св. Миколая у Філадельфії і з парафії Івана Хрестителя з Нюарку, НДж. Дощ починав падати декілька разів, але люди продовжували молитися під парасолями, і також на площі біля семінарії, де відбувалась подія, були встановлені шатра. Далі святкування продовжилось на бенкеті, у якому взяли участь 920 осіб. Як бачите, благословення семінарії було масштабною подією і закарбувалось в історії нашої Церкви в США.

У грудні 1965 року в семінарії було засновано Осередок українських студій. Його очолив професор Роман Смаль-Стоцький. Цілі осередку зосереджувались на згуртуванні українських професорів та науковців Вашингтону, які могли б читати лекції з українознавства та слов’янознавства для студентів семінарії українською, та для студентів СUA англійською мовами. До прикладу, в перший рік семінаристи слухали курси з історії України та про життя Тараса Шевченка і його добу. Таким чином, владика Амброзій Сенишин хотів щоб майбутні священники, більшість з яких були народжені у США, окрім богословської формації також мали глибоке знання та розуміння української історії та культури й могли розповідати про неї в Америці. На жаль, після смерті професора Смаль-Стоцького у 1969 році діяльність осередку не була дуже активною.

Протягом навчання у семінарії семінаристи здобували богословську освіту у Католицькому університеті Америки чи Домініканському домі богословських студій. Водночас вони також мали додаткові лекції у семінарії про наш обряд, літургійну традицію, історію та богослов’я. Вони також мали літургійне молитовне життя у своїй семінарійній каплиці. Їхню духовну формацію супроводжували отці-духівники, і одним із них був патріарх Мирослав Іван Любачівський. Життя семінарії також було і є тісно пов’язане з парафією Пресвятої Родини, де семінаристи часто допомагали та служили й були частиною парафіяльної родини. Вони разом з ректором і духівником також часто молилися літургії чи вечірні у нашому обряді у Візантійській каплиці у Національному соборі-базиліці Непорочного Зачаття. Під час Великого посту вони служили Літургію Напередосвячених Дарів і таким чином знайомили людей з багатством нашого обряду.

Після 1991 року, коли Україна стала незалежною, а кількість покликань до священства у США почала зменшуватись, владика Степан Сулик запросив навчатись у семінарії Св. Йосафата семінаристів з України. Кандидати з України, які бажали стати священниками у Сполучених Штатах, навчалися в Домініканському домі богословських студій, та отримували свою священичу формацію в семінарії Святого Йосафата. Водночас, священники зі Сполучених Штатів їхали до України щоб допомагати у навчанні та формації семінаристів там. До прикладу випускники семінарії Св. Йосафата о. Іван Терлецький, о. Роман Мірчук та о. Едвард Янґ працювали декілька років у Львівській Духовній семінарії та допомагали у формуванні навчальної та формаційної програм. Таким чином, Церква в Америці дбала за формацію майбутніх священників як в США, так і в Україні.

На початку 2000-х декілька наших семінаристів також навчалися у Holy Apostles Seminary у Cromwell, CT. Ця семінарія була розрахована на пізні покликання і на тих, хто вже мав освіту. Тож наші отці Марко Фесняк та Роман Свердан навчались там деякий час.

Історія розвитку семінарійної формації у Сполучених Штатах, яку описала вище, показує, що контекст й історичні події мали вплив на те, як і де формувались нові священники для нашої Церкви в Америці. Обидві світові війни, смерть владики Ортинського й економічні труднощі впливали на те, що наші семінаристи навчались в Римі (Італія), Станіславові (Україна), Сьйоні (Швейцарія), Балтиморі, Філадельфії й Стемфорді як в і греко-католицьких, так і в римо-католицьких семінаріях. Навчання в різних місцях та, навіть в семінаріях латинського обряду, було зумовлене тим, що наші єпископи шукали способів і можливостей дати семінаристам найкращу можливу підготовку до священничого служіння. Так само і зараз наш сучасний контекст Америки пов’язаний з пандемією Ковіду-19, економічними викликами та війною в Україні, разом з малим числом покликань, впливають на те, де і як наші семінаристи навчаються і формуються. В останні роки наші семінаристи Філадельфійської Архиєпархії здобувають семінарійну формацію й освіту у Філадельфії та Стемфорді. Семінарія Св. Йосафата у Вашингтоні продовжує служити Церкві як місце навчання й розвитку, де щовесни Інститут Св. Гавриїла сприяє в формації майбутніх церковних дипломатів для єпархій та екзархатів цілої Української Греко-Католицької Церкви в Україні та на поселеннях.

За 85 років діяльності семінарії її випускниками стали близько 150 священників, що служили й служать не лише в США, а й в Канаді та інших країнах світу. Одним із недавніх випускників семінарії Св. Йосафата є о. Богдан Василів, що зараз служить у найстарішій нашій парафії в США, у Шенандоа, ПА. Також дванадцять випускників семінарії були вибрані на єпископів і митрополитів: вл. Іван Бура, вл. Богдан Данило, Блаженніший Любомир Гузар, вл. Ярослав Ґабро, вл. Василь Лостен, вл. Роберт Москаль, вл. Вальтер Паска, вл. Андрій Рабій, вл. Річард Семінак, митр. Стефан Сорока, вл. Іван Стах, та митр. Степан Сулик. Більшість із них служили і служать для нашої церкви у США.