«Церква — це не лише стіни, а спільнота віри, надії та любові», — єпископ Василій Семенюк

3 липня 2025

На значенні і важливості церковної спільноти наголосив архиєпископ-емерит Василій Семенюк 29 червня 2025 року, в день Святих верховних апостолів Петра і Павла, коли парафія Святого апостола Петра у Тернополі (масив Аляска) відзначила 20-ту річницю свого заснування та освячення храму. У своїй проповіді під час урочистої Божественної Літургії з цієї нагоди владика Василій окреслив значення свята, поєднавши історію парафії з покликанням і місією апостолів Петра і Павла.

«Церква — це не лише стіни, а спільнота віри, надії та любові», — єпископ Василій Семенюк

Архиєрейську Божественну Літургію з нагоди ювілею очолив архиєпископ-емерит Василій Семенюк у співслужінні духовних наставників Чину Братів Менших: протоігумена о. Юстиніана Городечного, ігумена о. Тарасія Починка, пароха храму о. Мойсея Левка, а також священників міста Тернополя. Храм, зведений францисканцями, впродовж 20 років став духовним домом для тисяч вірних, осередком молитви, милосердя та братньої підтримки.

Вислужений митрополит Тернопільсько-Зборівський розпочав проповідь з роздумів про символізм дня, зазначивши, що цього дня Церква вшановує двох великих стовпів віри — Петра і Павла. «Але разом із цим ми святкуємо ще одне благословення — 20 років нашої парафіяльної родини, яка тут стала живим осередком духовності», — додав він, як зазначає пресслужба Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ.

Архиєрей підкреслив, що з часу виходу Української Греко-Католицької Церкви з підпілля, Бог дарував нашій Церкві нових місіонерів — братів-францисканців, які принесли на терени Тернополя дух живої віри, відкритості та служіння: «Господь покликав синів святого Франциска, щоб вони оживили цю землю. Їхнє ревне служіння стало для багатьох юнаків прикладом і натхненням для духовного покликання».

Два різні апостоли та одна спільнота віри

Далі владика розкрив богословський зміст постатей святих апостолів, які, попри свою протилежність, стали символом гармонії і сили в Христі

За його словами, Петро був простим рибалкою, неграмотним, з Галилеї. Та саме він перший визнав: «Ти — Христос, Син Бога живого» і став скелею Церкви. Ісус не тільки покликав його, а й перемінив його внутрішньо, змінив ім’я — з Симона на Петра. «Він став основою Церкви», — підсумував проповідник.

Митрополит-емерит нагадав, що Церква будується не на досконалості людини, а на благодаті покликання: «Навіть той, хто відрікається, як Петро, може бути піднесений Христом. Христос тричі запитує його: „Чи любиш Мене?“, і тричі довіряє йому свою Церкву. Це — таємниця Божого милосердя».

Зі схожою глибиною владика описав і апостола Павла: «Павло — освічений, ревний, фанатичний переслідувач християн. Але його зустріч з Воскреслим Христом дорогою до Дамаска все змінила. Він почув голос: „Савле, чому Мене переслідуєш?“ — і зрозумів, що Христос живий у Своїй Церкві. Зустріч з Христом не просто змінила його світогляд. Вона змінила його ім’я, його ідентичність. І з Савла він став Павлом — апостолом народів, будівничим Церкви серед язичників».

В єдності — сила

Окрема частина проповіді була присвячена єдності Церкви, яку символізує тандем Петра і Павла: «Хоча Петро і Павло — дуже різні, вони не стали творити окремі напрямки. Павло не відділився, а прийшов до Єрусалима, де Петро визнав його служіння. Це символ єдності — „десниця сопричастя“ між ними. Петро утверджує істинність служіння Павла».

«Тільки в єдності є сила. І тільки разом ми можемо бути правдивими свідками Христа. Ця єдність — ознака істинності Церкви. І сьогодні ми покликані до такого ж сопричастя», — додав архиєрей.

Далі будувати Церкву живу

Переходячи до ювілею парафії, митрополит-емерит Василій звернув увагу на духовну місію спільноти, яка живе в цьому храмі вже два десятиліття: «За 20 років у цьому святому місці тисячі сердець знайшли мир, надію, покликання. Тут пролунали молитви матерів, хрестилися діти, зцілювалися душі, утверджувалася віра. Цей храм став не просто архітектурною спорудою, а духовним домом, школою євангельського життя. І це заслуга не лише отців, а кожного, хто молився, жертвував, служив».

На завершення владика виголосив заклик: «Сьогодні — день вдячності, але також — день покликання. Як Петро і Павло не зупинилися, так і ми не можемо зупинитися. Маємо далі будувати Церкву живу — не тільки в неділю, а кожного дня. Свідчити віру словом і ділом».

Архиєпископ-емерит Василій від імені архиєпископа і митрополита Тернопільсько-Зборівського Теодора Мартинюка зачитав вітальну грамоту, в якій подякував парафіянам, братству, сестринству, хору та жертводавцям за їхню жертовність і вірність. У ній ішлося: “Храм став живим осередком духовності, молитви, християнської любові та єдності спільноти… Нехай Святий Апостол Петро випрошує у Бога для всіх Вас необхідні благодаті на многії і благії літа!“

Важливим акцентом свята також було заохочення до молитви за Україну в час війни та за успіх Синоду Єпископів УГКЦ, який розпочинає свою роботу в Римі. “Молімося ревно за українських захисників, за мир, за перемогу правди і за єдність нашої Церкви у світі“, – закликав архиєрей.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ