СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиСвященники УГКЦ з Європи та Азії зібралися в Лісабоні на формаційний семінар про євангелізацію
З 9 по 13 червня у столиці Португалії проходить духовно-формаційний семінар для священників Української Греко-Католицької Церкви, які здійснюють душпастирське служіння у країнах, де немає ієрархічних структур УГКЦ. Захід організований Пасторально-міграційним відділом УГКЦ на тему: «Храм не обмежується стінами: шляхи нових методів євангелізації».
У семінарі беруть участь 36 священників із 11 країн Європи та Азії. Програма поєднує духовну формацію, богословські роздуми та практичний обмін досвідом щодо сучасних викликів душпастирського служіння серед українців за кордоном. Про це повідомляє пресслужба Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.
Семінар розпочався зі спільної Божественної Літургії та вступного слова голови Пасторально-міграційного відділу УГКЦ владики Степана Суса. Архиєрей наголосив, що ця зустріч є доброю нагодою для священників побути разом, поглибити братерське спілкування та шукати нові способи виходити поза межі храму, щоб бути ближчими до людей у сучасному світі.
Досвід євангелізації первісної Церкви
Однією з ключових тем семінару стало проголошення Євангелія в умовах сьогодення. Про це у своїй доповіді розмірковував референт зовнішніх зв’язків Пасторально-міграційного відділу УГКЦ о. Віталій Храбатин. Аналізуючи досвід первісної Церкви, він звернув увагу на те, що євангеліст Лука не приховує труднощів, з якими стикалися перші християнські спільноти.
«Євангелист Лука не ідеалізує перші християнські спільноти. У Діяннях апостолів він говорить як про зовнішні, так і про внутрішні труднощі Церкви. Саме тому досвід первісних християн залишається близьким і зрозумілим для нас сьогодні», — зазначив доповідач.
Отець Віталій Храбатин, референт зовнішніх зв’язків Пасторально-міграційного відділу УГКЦ
Отець Віталій наголосив, що учні Христові проголошували Добру Новину, будучи наповненими радістю спасіння, відкуплення та прощення гріхів, а тому не ставали обвинувачувачами світу, а його співчутливими супутниками. Він також представив чотири етапи розвитку кериґматичного проголошення: звіщення життя та місії Ісуса Христа, проповідь пасхального Таїнства, формування новозавітного свідчення у 27 книгах Нового Завіту та проголошення Євангелія людям у їхньому власному середовищі.
Участь мирян у Літургії Церкви
Важливе місце у програмі семінару посіла також тема активної участі мирян у літургійному житті та сучасної церковної комунікації. З відповідною доповіддю виступив ліц. Микола Витівський, докторант і співробітник кафедри східного богослов’я Університету Айхштетт-Інгольштадт та головний редактор газети «Християнський голос» Апостольського екзархату у Німеччині та Скандинавії.
ліц. Микола Витівський, докторант і співробітник кафедри східного богослов’я Університету Айхштетт-Інгольштадт
У першій частині своєї доповіді він розглянув участь мирян у Літургії через Таїнства Сповіді та Євхаристії, підкресливши значення свідомого переживання богослужіння та необхідність літургійної катехизи на парафіях. Спираючись на праці відомого румунського богослова Думітру Станілоае та візантійські літургійні коментарі VIII—XV століть, доповідач пояснив духовний зміст літургійних обрядів і поділився практичними порадами щодо залучення вірних до життя парафіяльної спільноти.
Сучасні принципи проповіді і комунікації
Друга частина виступу була присвячена сучасним принципам комунікації та проповіді. За словами Миколи Витівського, методи, які сьогодні використовуються у медіасфері, можуть стати важливими інструментами для ефективного проголошення Євангелія як під час богослужінь, так і поза храмом. Учасники семінару також простежили, як подібні підходи використовував у своєму служінні сам Ісус Христос, звертаючись до людей мовою зрозумілих образів і життєвого досвіду.
Небезпеки у пору стрімкого розвитку штучного інтелекту
У завершальний день духовно-формаційного семінару для священників у Лісабоні референт зовнішніх зв’язків Пасторально-міграційного відділу УГКЦ о. Віталій Храбатин наголосив, що однією з найбільших небезпек сучасності є ризик перетворення людини на «товар» для цифрових технологій.
У своїй доповіді священник звернув увагу на те, що Христос ніколи не проповідував абстрактних ідей, а завжди звертався до конкретної людини, її потреб і життєвих обставин. Наслідуючи цей приклад, Церква покликана нести Добру Новину кожному, хто відкритий до Божого слова.
Окрему увагу учасники семінару присвятили роздумам над четвертим розділом енцикліки Папи Лева XIV Magnifica humanitas, у якому порушуються виклики, що постають перед сім’єю, дітьми та молоддю в сучасному світі. Отець Віталій підкреслив, що навіть в умовах стрімкого розвитку технологій священники покликані невтомно проголошувати Божу правду про гідність людини та свідчити про Бога, який любить і захоплюється кожною особою.
Владика Степан Сус: «Щоб люди відчули Божу любов, ми, як душпастирі, повинні найперше відчути її на собі»
Під час духовно-формаційного семінару для священників, які здійснюють служіння в країнах, де немає ієрархічних структур УГКЦ, Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ владика Степан Сус очолив Божественну Літургію з нагоди Урочистості Пресвятого Серця Ісуса в Лісабоні. У своїй проповіді архиєрей наголосив на важливості особистого досвіду Божої любові як основи душпастирського служіння.
Роздумуючи над значенням празника Пресвятого Серця Ісуса, владика підкреслив, що основною мовою Божого спілкування з людиною є любов. Особливо важливо пам’ятати про це в періоди життєвих випробувань, внутрішніх криз, невдач та труднощів у служінні.
«Коли ми боремося зі своїми немочами, гріхами, переживаємо різні виклики чи навіть після багатьох років служіння намагаємося глибше зрозуміти своє покликання, надзвичайно важливо відчувати, що Бог нас любить. Божа любов сильніша за всі наші труднощі, невдачі та незрозумілі ситуації», — наголосив владика Степан.
За його словами, священник може стати справжнім свідком Божої любові лише тоді, коли сам переживає її у власному житті.
«Нам, як душпастирям, важливо найперше відчути Божу любов на собі. Бо якщо ми відчуваємо себе любленими Богом, любленими в Церкві, любленими тими, кому ми служимо, тоді ми відчуваємо себе цілісними», — зазначив проповідник.
Архиєрей також звернув увагу на те, що саме досвід Божого милосердя навчає людину любові та прощення. Коли людина відчуває, що Бог приймає її такою, якою вона є, прощає і вислуховує, тоді вона сама вчиться ставати знаком Божої присутності для інших.
Роздумуючи над покликанням священника, владика Степан зауважив, що справжнє душпастирство народжується не лише зі знань чи професійних навичок, але передусім із серця, яке пережило зустріч із Божою любов’ю.
«Добрий священник уміє вислухати не тому, що має вуха, а тому, що має серце. Уміє зрозуміти не лише завдяки дипломам, а тому, що сам пережив Божу любов», — підкреслив Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ.
На завершення проповіді він закликав учасників семінару щодня жити досвідом Божої любові та свідчити її у своєму служінні, повертаючись до своїх громад із глибоким переконанням, що Божа любов є невичерпним джерелом сили та натхнення.
«Хай це почуття любові нас супроводжує постійно і мотивує нас, додає сили та наснаги, зокрема в моменти труднощів і викликів, щоб ми собі повторювали: „Бог полюбив не тільки світ, але мене, не для того, щоб засудити, але для того, щоб спасти“», — побажав владика Степан Сус.
Духовно-формаційний семінар у Лісабоні покликаний допомогти священникам, які служать українським громадам за межами Батьківщини, знаходити нові шляхи євангелізації та душпастирської присутності серед людей, відповідаючи на виклики сучасного світу та потреби вірних у різних країнах.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦПерсони
Владика Степан СусЄпископ Курії Києво-Галицького Верховного Архиєпископства, титулярний єпископ Зігріса, Голова Пасторально-міграційного відділу УГКЦ
