«Світло віри і любові в серцях наших краян щоденно розвіває темряву зла і насилля», — єпископ Богдан Дзюрах

15 червня 2026

Поєднуючи євангельські події зі святом Усіх святих українського народу, владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, нагадує про багатовікову історію християнства в Україні та про незліченну кількість святих, мучеників і праведників, які своїм життям засвідчили Божу присутність серед нашого народу. Особливе місце у роздумах займає 25-та річниця беатифікації українських новомучеників святим Папою Іваном Павлом ІІ, а також заклик черпати надію, силу та зцілення у Христі посеред сучасних випробувань війни.

«Світло віри і любові в серцях наших краян щоденно розвіває темряву зла і насилля», — єпископ Богдан Дзюрах

«А йдучи попри Галилейське море, Ісус побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: „Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей“. І ті негайно кинули сіті й пішли за ним. Пройшовши звідтіль далі, побачив інших двох братів: Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що в човні з батьком Заведеєм лагодили свої сіті, і їх покликав. Вони зараз же, кинувши човна і свого батька, пішли слідом за ним. І ходив Ісус по всій Галилеї, навчаючи по їхніх синагогах, звіщаючи Добру Новину про Царство й вигоюючи всяку хворобу й всяку недугу в народі» (Мт. 4, 18–23).

Євангельська розповідь про покликання перших апостолів багата на духовні істини, які лежать в основі нашого християнського життя. Передовсім можна сказати, що ми є свідками того, як Господь закладає основи своєї Церкви. А вона, як навчає св. Павло, збудована на основі апостолів, де наріжним каменем є сам Ісус Христос: «Отже ж ви більше не чужинці і не приходні, а співгромадяни святих і домашні Божі, побудовані на підвалині апостолів і пророків, де наріжним каменем — сам Ісус Христос» (Еф. 2, 19–20).

Ми, українці, коли чуємо про покликання перших Христових учнів, серед яких був св. Андрій, спогадуємо історію покликання до віри нашого народу. Бо саме з цим апостолом пов’язує передання світлу обітницю Божої величі і святості, яка мала засяяти в країні на Київських пагорбах. Ця Божа слава і Божа святість сяє не тільки і не стільки золотими куполами наших неповторних храмів, скільки святістю синів і дочок нашого народу.

Саме цієї неділі наша Церква спогадує пам’ять усіх Святих українського народу. Їх є багато — знаних і незнаних, починаючи від перших християн на наших землях, які прийняли світло Христове ще в апостольські часи — саме з уст св. Андрія Первозванного, св. Климента Папи, який проповідував Євангеліє наприкінці першого століття у Криму, через свв. рівноапостольних Кирила і Методія, учителів слов’ян, відтак завдяки просвітницькій діяльності керівників нашої прадавньої держави — святих рівноапостольних княгині Ольги і князя Володимира Великого, святих страстотерпних братів Бориса і Гліба, преподобних Антонія і Теодосія Печерських — і аж до мучеників за Христову віру минулого століття та святих наших сучасників, яких ми ще не записали до церковного календаря, але які, без сумніву, уже записані у Книзі вічного життя на небі.

Цього року ми спогадуємо історичний візит святого Папи Івана Павла ІІ до України у червні 2001 року, рівно 25 років тому. Тоді цей великий Папа-слов’янин пригадував нам велич і святість нашого народу та показав усьому світові світло цієї святості, коли зачислив до лику блаженних і святих 27 наших співвітчизників, більшість з яких були новомучениками ХХ століття.

Тоді Іван Павло ІІ, споглядаючи нашу історію крізь призму життя наших святих, казав: «У слові Україна є заклик до величі вашої Батьківщини… Протягом сторіч ця країна була привілейованим перехрестям різноманітних культур, місцем зустрічі духовного багатства Сходу й Заходу… Нехай же ця земля й далі розвиває своє благородне завдання, з гордістю, яку висловив ваш поет, коли писав: „Нема на світі України, немає другого Дніпра“. Народе, що живеш на цій землі, не забувай цього!»

А під час беатифікаційної Літургії у Львові 27 червня 2001 року, вказуючи на щойно проголошених блаженних, Папа казав: «Нехай заступаються за вас святі й блаженні, які отримали вінець справедливості на українській землі, та блаженні, пам’ять яких сьогодні особливо вшановуємо. Нехай же їхній приклад та опіка допоможуть вам йти за Христом і вірно служити Церкві, яка є Його містичним Тілом. Нехай Господь Бог за їхнім посередництвом оросить ваші рани олією милосердя й утішення, щоб ви могли з довір’ям дивитися на те, що вас чекає, з упевненістю в серці, що ви — діти Отця, який вас ніжно любить».

Тоді, 25 років тому, ми ще не знали усього того, що нас чекало і що ми зазнаємо сьогодні внаслідок агресії російського безбожного режиму. Численні рани, завдані ворогом, кривавлять на тілі нашого народу. І все ж, ми не втрачаємо довір’я до нашого Небесного Отця. Тому світло віри і любові в серцях наших краян, захисників, волонтерів, медиків щоденно розвіває темряву зла і насилля, яку приносить ворог на нашу землю, і відновляє в кожному із нас надію на перемогу та на справедливий і тривалий мир.

Ми нині просимо Спасителя, Який звіщав Євангеліє Свого Царства в містах і селах Галилеї та зціляв усяку хворобу і всяку неміч у народі, щоб Він приніс і нам довгоочікувану благовість спасіння, визволення миру. Ми просимо Його зцілити рани нашого народу, рани, які кожен із нас носить власній душі. Нехай ці рани перетворяться на джерело Божої благодаті і оновлення для кожного із нас, для нашого народу!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії