Владика Богдан Дзюрах: Як потрібно ставитися до випробувань нашої віри?

9 вересня 2026

У черговому духовному роздумі владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, застановляється над випробуваннями нашої віри. Яким чином ми повинні їх сприймати та як ставитися до тих, хто їх спричиняє?

Владика Богдан Дзюрах: Як потрібно ставитися до випробувань нашої віри?

«Браття, поводьтеся достойно Євангелії Христової, щоб я чув про вас, що ви стоїте твердо в однім дусі, змагаючись однодушно за євангельську віру, ні в чому не боявшись ваших противників; це буде для них певним знаком погибелі, а для вас — спасіння, і то від Бога, бо ж вам дана ласка Христа, не тільки вірувати в нього, але за нього також і страждати» (Флп 1, 27–29).

Євангеліє є і завжди буде мірилом християнського життя. По тому, наскільки Христові учні залишаються вірними Христовому Євангелію, видно чи вони мають у собі отриману від апостолів «євангельську віру», чи звичайну людську релігійність, яку придумали собі самі чи запозичили від інших, собі подібних людей.

Великим випробуванням на автентичність віри християн є переслідування, утиски, вороже ставлення з боку оточення. Саме таких випробувань зазнавали перші християни. Такі самі випробування випали на долю багатьох народів, зокрема в минулому столітті в часах переслідувань тоталітарними режимами — нацистським і комуністичним.

Зрештою, випробування для нашої віри часто трапляються навіть у нашому щоденному житті, коли ми відчуваємо спротив з боку оточення, насмішки з нашої віри, нападки на те, що для нас, християн, є святим і життєдайним. Ісус застерігав, що «ворогами чоловіка будуть його домашні» (Мт. 10, 26), вказуючи, що навіть в родинному середовищі ми натраплятимемо на спротив і нерозуміння, відкинення і критику за наше бажання послідовно визнавати і практикувати нашу віру.

Святий Павло закликає перших християн і нас із вами не боятися таких труднощів, а навіть розглядати їх як певну «ласку», «дар», через які наша віра має не слабнути, а укріплятися у Бозі. Така витривалість у визнаванні віри буде певним знаком, що ми крокуємо дорогою спасіння, а для наших «супротивників» буде певним «знаком погибелі», тобто сигналом, що, крокуючи таким шляхом, вони можуть закінчити дуже погано і цей знак може спонукати їх до покаяння і навернення. І справді, в історії Церкви знаходимо численні докази того, як мужність християн ставала приводом навернення тих, котрі їх переслідували. Св. Павло міг би про це багато розповісти…

Запитаймо себе: де ми сьогодні зазнаємо утисків і переслідувань за віру, за Христа? як сприймаємо ці випробування? як відповідаємо на них? де черпаємо силу, щоб тривати у доброму і витривало крокувати дорогою спасіння?

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії