СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Там, де народжується надія»: проповідь Блаженнішого Святослава у свято Різдва Пресвятої Богородиці
У свято Різдва Пресвятої Богородиці Блаженніший Святослав, Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви, під час Божественної Літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві роздумував над значенням народження Богородиці як знаку Божого втручання в історію та джерела надії для людини. Відштовхуючись від пережитої столицею масованої нічної атаки, Предстоятель УГКЦ наголосив, що там, де людина доходить до межі власних можливостей і бачить лише безплідність своїх зусиль, Бог здатний покласти початок новому життю та новій історії.
З цієї проповіді Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви Блаженнішого Святослава ви довідаєтеся:
- чому слова псалмоспівця «Душа моя чекає на Господа більш, ніж сторожа на ранок» по-особливому прозвучали в Києві після нічної російської атаки?
- які три обставини народження Пресвятої Богородиці, відомі з ранньої християнської традиції?
- яку паралель можна провести між старозавітною Анною, матір’ю пророка Самуїла, та історією Йоакима й Анни і народженням Пресвятої Богородиці?
- чому Пречиста Діва Марія названа «нерукотворним храмом», який Бог будує в Єрусалимі на противагу будівництву царя Ірода?
- які три значення свята Різдва Пресвятої Богородиці, за вченням святого Андрея Критського?
- де починаються справжні зміни в історії та яким чином ця думка стає джерелом надії для України в умовах війни?
ніж сторожа на ранок»
(Пс. 130, 6)
Всечесні отці!
Преподобні сестри і брати в монашестві!
Дорогі брати-семінаристи!
Улюблені київські парафіяни нашого Патріаршого собору тут, у Києві!
Усі молільники, які зараз моляться з нами
за допомогою цієї живої трансляції!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Душа наша чекала на Бога
Ці слова псалмоспівця Давида про очікування ранку, про те, як нічна сторожа виглядає його приходу, по-особливому звучать сьогодні тут, у нас, у Києві. Мабуть, усі ми, коли поспішали до храму, ще бачили згарища, які догоряють після масової нічної атаки російських ракет і дронів. Цієї ночі ми по-особливому чекали світанку, і не всі його дочекалися. Але ранок прийшов.
Очікування світла серед темряви, властиво, відкриває глибину людської душі. Бо насправді ми чекали не тільки на ранок, на закінчення повітряної тривоги — душа наша чекала на Бога, бо це Він є тим ранком, якого очікує людське серце в усіх своїх сподіваннях, і лише Він є джерелом нашої надії.
Найкращою відповіддю на наші нічні очікування цього ранку є нинішнє свято. Ми зібралися в нашому Патріаршому соборі, щоб святкувати одне з найбільших християнських свят у році — Різдво Пречистої Діви Марії. Її народження у світ знаменує звершення епохи очікування, у якій здійснилося таїнство воплочення — входження Сина Божого у Всесвіт у людському тілі. У Ній звершилася та надія, про яку провіщає нам псалмоспівець і пророк Давид.
Богородиця народжується в час очікування
Ми не знаємо ані дня, ані навіть точного року, коли народилася Пречиста Діва Марія, але рання християнська традиція Єрусалимської Церкви багато говорить нам про цей день. Перша певна річ — Пречиста Діва Марія народилася в Єрусалимі, у дуже особливому місці для історії очікування Бога старозавітним Божим народом.
Друга певна звістка, яку ми отримали від християн Єрусалиму, полягає в тому, що Пречиста Діва Марія народилася в безплідній сім’ї. Йоаким і Анна були безплідною парою, не мали дітей. Їхнє безпліддя було причиною наруги й насмішок суспільства над ними, причиною багатьох сліз, особистої драми і горя, зокрема святої Анни, Матері Пречистої Діви Марії. І саме в народженні Марії до них завітала радість і почалося нове життя.
А третя річ, яку ми точно знаємо, — це те, що час народження Пречистої Діви Марії збігся з особливим періодом в історії міста Єрусалиму. Кінець першого століття до Христа, відповідно до нашого літочислення, був періодом царя Ірода, про якого потім Лука буде писати як про дітовбивцю і якого різні історики називатимуть Іродом Великим.
Святослав Владика, Різдво Пресвятої Богородиці
Час, у якому народилася Пречиста Діва Марія, був періодом великого будівництва в Єрусалимі. Цар Ірод перебудовував місто і єрусалимський храм — осердя релігійного життя Ізраїлю. Але водночас Єрусалим був місцем різного роду сутичок, протистоянь, поляризації. Доходило до того, що римський префект не мешкав в Єрусалимі, для нього збудували окреме місто під назвою Кесарія.
І саме в той час — час очікування, драм родини і народу, великих перетворень Єрусалиму — Господь Бог посилає у світ свою Пречисту Матір. Народжується Богородиця.
Від безпліддя — до Божої обітниці
Для того щоб зрозуміти духовний сенс сьогоднішнього свята, прислухаймося до голосу ще однієї безплідної Анни, молитву якої почув Господь. Ця Анна, яка сьогодні починає радіти, має свою передвісницю в Старому Заповіті. У Першій книзі Самуїла ми читаємо про безплідну Анну, яка свого часу стала матір’ю пророка Самуїла (пор. I Сам. 1, 1–20).
Народження пророка від безплідної жінки відбулося внаслідок особливого Божого втручання. Воно було знаменом повороту історії старозавітного Божого народу. Книга Самуїла описує час глибокої кризи і духовного занепаду. Сини священника Елі зловживають своїм становищем, а народ стоїть перед переломним моментом свого буття. І ця безплідна жінка серед сліз і молитви у святині, що в місті Шіло, отримує від Бога дар дитини.
Саме від неї народиться той пророк Самуїл, який помаже першого ізраїльського царя (пор. I Сам. 10, 1). Цей же пророк знайде маленького Давида серед багатьох дітей Єссея (пор. I Сам. 16, 6–13). Він помаже першого царя як провісника нового Ізраїлю.
Ми маємо цікавий гімн, який співає Анна після народження свого дитяти (пор. I Сам. 2, 1). У момент зцілення від власного безпліддя і народження Самуїла вона благословляє Господа, виголошуючи особливе пророцтво: «Він піднімає нужденного з пороху вгору, підносить бідного з грязі, щоб Його з князями посадити і дати у спадщину престіл слави, бо Господні — землі основи, і Він на них світ поставив. Він оберігає кроки своїх вірних, а нечестиві в темряві замовкнуть: не силою ж бо горуватиме людина! Противники Господні будуть розбиті! Всевишній громом ударить на небі, Господь судитиме аж по край світу, дасть потугу своєму Цареві, піднесе вгору ріг Помазаника свого» (I Сам. 2, 8–10). Тож народження пророка є не просто щасливою відповіддю на молитву однієї жінки. З її історії починається новий етап історії всього Ізраїлю.
Цікаво, що євангелист Лука начебто вкладає переспів того гімну в уста самої Пречистої Діви Марії, яка співає: «Величає душа моя Господа і дух мій радіє в Бозі, Спасі моїм» (Лк. 1, 46–47). Він розпочинає своє Євангеліє з історії людей, які стоять на порозі нової епохи. І старозавітна Анна, і Пречиста Діва Марія, Мати нашого Спасителя, говорять про особисту радість, але відтак — про радість усього народу. Через цих непомітних людей, праведних Йоакима й Анну, через їхню особисту історію, у якій безплідність розв’язується в Різдві Богородиці завдяки особливому втручанню Бога, починається те, що Лука називає здійсненням Божих обітниць.
Храм, який будує сам Бог
Саме це рішуче втручання Бога в історію ми сьогодні святкуємо. І саме ця Господня дія в історії через відкритих до Нього простих людей стає поворотним моментом. Сьогодні в Єрусалимі народжується та, що стане справжнім новозавітним храмом. Усі ті зусилля, кошти, увесь пафос пропаганди царя Ірода є немилими Богові. Бог в Єрусалимі сам будує свій храм нерукотворний — у тиші людського серця, непомітно для могутніх світу цього. І цим храмом Святого Духа є Пречиста Діва Марія, яка сьогодні народжується, розв’язуючи безплідність своєї матері, безплідність людської природи.
Тому сьогодні народилася наша надія. Ми святкуємо особливий момент втручання Бога в історію — сповнення очікування кожної людської душі на Бога.
Надія безнадійних
В історії святоотцівської традиції маємо дві унікальні проповіді, які назавжди заклали християнське розуміння цього свята. Вони належать святому Андрею Критському (+ бл. 740 р. Б.). Пояснюючи духовний зміст Різдва Богородиці, він говорить про три важливі речі.
По-перше, каже святий Андрей, «нинішнє свято є для нас початком (παροῦσα) свят» (Проповідь I на Різдво Пресвятої Богородиці, PG 97, 805–820). Ми кажемо, що Пасха є святом усіх свят, а Різдво Богородиці є початком усіх свят. Цим святом ми починаємо новий церковний рік. Від втручання Бога в історію через народження Пречистої Діви Марії почнуться Його інші втручання, які ми святкуємо як події історії нашого спасіння і які започаткують новий період в історії не одного народу, а всього людства. Те, що тільки провіщало народження від безплідної Анни сина Самуїла в Старому Завіті, здійсниться через материнство Пречистої Діви Марії, яка сьогодні входить у світ.
По-друге, свято Різдва Богородиці є радістю безплідних. Усі ті, хто втратив надію, хто відчув безплідність своїх зусиль в особистому, сімейному чи громадському житті, хто відчув межу людських можливостей і не бачить плоду, сьогодні радіє. Чому? Бо там, де є межа людських можливостей, виявляється сила Божа.
А третє, що каже нам нині святий Андрей Критський, — це те, що свято є надією безнадійних. Проповідник показує, що Бог часто починає свої найбільші справи там, де людина вже бачить лише кінець. Ось коли ми можемо і повинні по-справжньому радіти! Бо в цьому святі всі опущені руки підіймаються, всяка неплідність розв’язується, всякий людський кінець перетворюється на новий Божий початок. Тому ми сьогодні співаємо: «Неплідна народжує Богородицю і кормительку життя нашого» (Кондак свята).
Новий Божий початок для України
Свято народження Пречистої Діви Марії є великим святом радості для кожного з нас, особливо тут, у нашій столиці. Очевидно, що ми сьогодні хочемо просити Богородицю, щоб ця війна якнайшвидше закінчилася. Скільки було розмов про закінчення війни в останні дні в Києві, але всі вони виявилися безплідними!
Але сьогодні, у це свято, Господь Бог каже нам, що справжні зміни в історії відбуваються не через якісь потрясіння, не через видимі, гучні заяви чи зовнішні, надзвичайні вияви. Ні. Вони починаються через зміни в глибині людського серця — тоді, коли ми кажемо «ні» злу та чинимо спротив злій силі, що є носієм смерті, причиною нашого виснаження та безсилля. Божа сила починає змінювати Всесвіт і кладе початок новій історії саме тоді, коли ми кажемо «так» правді, істині й Богові.
Щоразу, коли людина відкриває перед Богом навіть свій безплідний, особистий простір, Він наповнює його таким своїм життям, про яке ми навіть не думали, і перевершує наші сподівання. Господь змінює історію через відкрите до Нього в довірі людське серце. Там є простір глобальних історичних змін і перетворень, там — джерело нашої надії та сили в Бозі.
Тому відкриймо сьогодні всі наші очікування й молитви перед Богом, який хоче наповнити нас життям, даруючи нам Пречисту Діву Марію.
А Її ми просимо: Мати Божа, рятуй Україну, рятуй наші міста і села, покрий нас Твоїм святим покровом. Там, де ми досвідчуємо межу людських можливостей, виблагай нам народження нового життя, нової сили. Виблагай особливо втручання Бога в історію України. Ми знаємо, що це втручання буде перемогою добра над злом, тихого ранку над силою і темрявою ночі, Господньою перемогою над гріхом і смертю. Пресвята Богородице, спаси нас. Амінь. Слава Ісусу Христу!
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
