СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Служити Господеві в радості, мирі і свободі
Роздумуючи над євангельськими настановами Ісуса до апостолів перед їхнім місійним служінням (Мт. 10, 9–15), владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, звертає увагу на важливість внутрішньої свободи, якої Господь навчає своїх учнів. Владика наголошує, що справжній послідовник Христа покликаний довіряти Богові свої матеріальні потреби, не прив’язуватися до власних успіхів і не зосереджуватися на невдачах чи відкиненні. Цей духовний роздум запрошує вчитися жити в мирі, радості та довірі до Божого провидіння, залишаючись вірними своєму покликанню незалежно від обставин і результатів власного служіння.
«Не беріть ні золота, ні срібла, ні дрібних грошей у череси ваші. Ні торби на дорогу, ні одежин двох, ні взуття, ні палиці, — бо робітник вартий утримання свого. А як зайдете в якесь місто чи село, то розпитайте, хто в ньому достойний, і там перебувайте, поки не вийдете. Входячи ж у дім, вітайте його, кажучи: „Мир дому цьому!“ І як той дім достойний, нехай ваш мир зійде на нього; а як недостойний, нехай ваш мир до вас повернеться. І як хтось вас не прийме та й не послухає ваших слів, то ви, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть порох із ніг ваших. Істинно кажу вам: легше буде судного дня землі Содомській і Гоморській, ніж місту тому!» (Мт. 10, 9–15).
Господь, посилаючи своїх учнів із місією, прагне виховати їх до свободи, яка народжується з пам’яті про їхній живий зв’язок із Богом. Бо там, де Господній Дух, там свобода, — запевняє св. Павло (пор. 2 Кор. 3, 17).
Передовсім Ісус закликає апостолів не журитися про матеріальне забезпечення, а насамперед — про сповнення місійного завдання, яке Він їм доручає. Він неначе каже: ви будьте робітниками у Божих справах, турбуйтеся про справи Божого Царства, а Бог потурбується про всі ваші дочасні потреби, щоб не забракло вам належного утримання, бо «гідний робітник свого утримання».
Він прагне виховати своїх учнів також до внутрішньої свободи щодо плодів свого служіння. Вони повинні проголошувати Божу благовість спасіння, сповіщати мир, який Бог через них бажає дарувати людям, і не журитися тим, як посіяне ними слово буде спочивати на людях, проростати в їхніх серцях і приносити плід спасіння в їхньому житті. Тут можна почути відгомін повчання Ісуса, який казав апостолам: «Отак і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: „Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити“» (Лк. 17, 10). Нам у служінні і свідченні про Ісуса загрожує спокуса прив’язуватися до успіхів, які ми часом навіть несвідомо приписуємо самим собі, а не Богові, лоскочучи власне самолюбство і підсилюючи свою гординю, замість того, щоб бачити все як плід Божої благодаті, а себе — лише як знаряддя, як „непотрібних слуг“.
Нарешті ще одна прив’язаність може загрожувати учням у їхньому служінні — прив’язаність до негативних подій, упокорень і болючих поразок. Якщо слово проповіді не знайшло відгомону в серці людини, якщо ми зазнали відкинення чи просто ігнорування, хоча мали щирий намір і добру волю, нам не слід зосереджуватися на цій поразці, а потрібно все віддати в руки Божі і в мирі продовжувати своє служіння. Ісус каже в таких випадках «обтрусити порох із наших ніг», тобто позбутися залишків образи, викинути з серця почуття гіркоти, не схилятися до осуду і не вдаватися до пошуків винуватих. Віддати все в руки Божі та зберігати глибокий мир і тиху радість, продовжувати вірно здійснювати волю Божу.
Господи, навчи мене йти за Тобою дорогою свободи, радості і миру!
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
