#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Прийняти новизну, яку приносить Христос
Роздумуючи над євангельським уривком про піст, нове вино та старі бурдюки (Мт. 9, 14–17), владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, звертає увагу на головну новизну, яку Христос приносить у життя людини. Владика пояснює, що Ісус прийшов не лише доповнити чи вдосконалити старі релігійні практики, а запросити людину до живих стосунків із Богом, основаних на милосердній любові. Цей текст є запрошенням до внутрішнього оновлення, боротьби зі «старою людиною» та відкритості на дію Святого Духа.

«Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: „Чому ми й фарисеї багато постимо, а твої учні не постять?“ Ісус відповів їм: „Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити. Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша. І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться, і вино розіллється, та й бурдюки пропадуть; а вливають молоде вино в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться“» (Мт. 9, 14–17).
Коли учні Йоана Христителя спитали Ісуса, чому вони і фарисеї постять, а Його учні — ні, Господь нагадав співрозмовникам порівняння, яке вживав сам Йоан Христитель, називаючи вже присутнього між ними довгоочікуваного Месію Женихом, а себе — лише Його слугою і другом.
Відтак Ісус вживає два порівняння, щоб підкреслити, що Він прийшов не просто нагадати старозавітні норми і приписи, яких слід було б скрупульозно дотримуватися, щоб «заслужити» на Божу благодать і оправдання.
Ісус запрошує вийти поза логіку приписів і увійти у логіку милосердної і життєдайної любови, яка спасає і дає життя.
«Стара одежа» і «старі бурдюки» — це образ легалізму і релігійності, опертої більше на ритуалах і зовнішніх приписах, нездатної відкритися на новизну благодаті, яку Господь дарує в дарі безкорисливої і милосердної любови.
Проголошення і дар цієї милосердної і всеперемагаючої любови і є тією «новизною», отим Новим Завітом, цим Євангелієм — Благою Вісткою, яку приніс Спаситель і яка несумісна зі старим способом сприйняття Бога, ближніх, самих себе і сотворіння, бо безконечно перевершує його, відновлюючи Божий лад у світі.
Ісус приходить, не щоб щось «підлатати» у нашому житті, Він прагне дати нам нове серце і влити в наше нутро нового духа, Свого Святого Духа.
Запитаймо себе:
- Наскільки ми уже усвідомили і прийняли цю новизну, яку пропонує і дарує нам Христос?
- Наскільки мені вдається долати у собі «стару людину», підлеглу пристрастям та логіці старого світу, що керується жадобою влади, багатства і егоїзмом, і давати щораз більше місця «новій людині» в мені, сотвореній на образ і подобу Божу, на образ і подобу Господа Ісуса?
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви





