#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Коли Господь торкається нашої руки

8 липня 2026

Кожен із нас носить у собі певні рани, слабкості, тривоги чи недуги, які виснажують сили та позбавляють радості життя. Євангеліє показує нам Христа як Того, хто не проходить повз людський біль, а торкається його Своєю любов’ю і повертає людині здатність жити, любити та служити. Запрошуємо прочитати роздуми владики Богдана Дзюраха, апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, про зцілюючу силу Божої присутності, яка й сьогодні діє в Церкві та відновлює кожного, хто відкриває своє серце для Господа.

#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Коли Господь торкається нашої руки

«А як Ісус прийшов до Петра в хату, то побачив його тещу, що лежала в гарячці. Він доторкнувся до її руки, і полишила її гарячка; а вона встала й услугувала Йому. І як настав вечір, принесли до Нього багато біснуватих, і Він словом вигнав духів і зцілив усіх недужих, щоб збулося сказане пророком Ісаєю: „Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби“» (Мт. 8, 14–15).

«Дім Петра» — це образ Христової Церкви, в якій Ісус перебуває зі Своїм народом як з дітьми Божими, огорненими різного роду немочами, гарячкою та нездатністю до повноцінного життя, і повертає їм здоров’я.

У випадку тещі Петра зцілення проявилося в тому, що вона встала і почала служити. Вона вже не очікувала, щоб усі присутні схилялися над нею та їй служили, але сама стала здатною схилятися до інших і виявляти їм свою прихильність та любов.

У відповідь на те, що сталося з тещею Петра, люди почали горнутися до Петрової хати, відчуваючи, що там струмує Божа благодать і сила, яка зцілює, визволяє, відновлює та дарує надію. І все це довершується могутнім і життєдайним словом Господа Ісуса — тим словом, яким на початку Бог сотворив увесь світ. Тепер же настає немов нове творіння: Бог повертає людям втрачену гідність, свободу і повноту життя.

Можливо, саме тому, коли читаю опис зцілення тещі Петра, де сказано, що Ісус «доторкнувся до її руки», мені спонтанно постає перед очима славний образ Мікеланджело із Сикстинської каплиці, де італійський геній зображає створення Адама: рука Творця простягається до руки створіння і передає йому життєдайну силу та благодать.

Господь бажає і надалі в наших храмах довершувати цю спасенну дію: торкатися наших безсильних рук і підносити нас на ноги, відновлювати нашу гідність і робити нас здатними любити інших у поставі гостинності та безкорисливого служіння. Бо те, що сказано пророком Ісаєю, стосується також і нас із вами: «Він узяв наші недуги й поніс наші хвороби».

Господи, Ти знаєш усі мої недуги. Доторкнися Своєю життєдайною десницею до них і даруй мені спасіння, зцілення та здатність жити Твоєю любов’ю.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії