#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Божий Сівач не перестає сіяти

3 липня 2026

У черговому роздумі над Євангелієм дня владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, звертається до притчі про сіяча, нагадуючи, що Бог ніколи не перестає сіяти зерно Свого слова, незважаючи на людський спротив і несприятливі обставини. Автор закликає не піддаватися зневірі, а з довірою продовжувати свідчити про Христа, адже саме вірність Божому покликанню приносить плід для Церкви та світу.

#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Божий Сівач не перестає сіяти

«Сказав Господь притчу оцю: „От вийшов сіяч сіяти. І коли він сіяв, деяке впало край дороги, і прилетіло птаство й повидзьобувало його. Інше впало на ґрунт кам’янистий, де не було землі багато, і зараз же проросло, бо земля була неглибока. Як зійшло сонце, воно вигоріло, а що не мало коріння, усохло. Інше впало на тернину, і вибуяла тернина й заглушила його. Інше впало на добру землю і вродило: одне — у сто разів, друге — у шістдесят, а інше — у тридцять. Хто має вуха, нехай слухає!“» (Мт. 13, 4–9).

Отець Сільвано Фаусті зауважує, що Ісус, розпочинаючи Своє повчання словами: «Вийшов сіяч сіяти», відкриває таємницю Свого життя. Бог у Своєму Синові приходить у цей світ, щоб об’явити людям істину про Боже Царство і поширювати його по всьому світу, на всіх теренах і в усіх місцях.

Водночас Боже Царство на своєму шляху натрапляє на різноманітні перешкоди й спротив: зерно Божої правди видзьобують птахи, його випалює сонце, його заглушує тернина.

І все ж, попри весь спротив і всі несприятливі обставини, Божий Сівач не втрачає жодної нагоди продовжувати Свою справу і не оминає жодного терену. Його праця неодмінно приносить щедрий плід: Боже Слово знаходить «добру землю» і являє красу та силу Божого Царства — Царства правди, любові й життя.

Якщо нам інколи здається, що зло в нашому житті чи у світі перемагає і здобуває перевагу, то це оманливе й дуже небезпечне відчуття. Добро завжди сильніше. Воно перемагає зло самим своїм існуванням і навіть своєю смертю, подібно до зерна, яке, вмираючи, приносить щедрий плід.

Єдина справжня перешкода, яка може загальмувати поширення Божого Царства у світі, — це зневіра Христових учнів, коли сіячі перестають «працювати», перестають сіяти Боже Слово через маловірство, малодушність, страх перед поразкою чи інші людські слабкості.

Учора під час приватної аудієнції зі Святішим Отцем, коли кілька владик, серед яких був і нижчепідписаний, запитали, що Папа хотів би побажати і до чого закликати Католицьку Церкву в Європі, Лев XIV відповів: попри всі труднощі й перешкоди ми не повинні знеохочуватися, але маємо й надалі свідчити про Христа і Його спасенну Благовість, бо слово Церкви в Європі й сьогодні має силу і вагу.

Господи, допоможи мені бути Твоїм вірним учнем і сіячем Твого Царства — словом, а ще більше власним життям. Дай мені ласку самому стати зерном, яке, вмираючи разом із Тобою, принесе щедрий плід.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії