#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Божі знаки і людська відповідь

2 липня 2026

Що таке чуда? Чи стаються вони сьогодні? Чому Бог не завжди здійснює чуда у нашому житті? Про це роздумує владика Богдан Дзюрах, апостольський екзарх для українців візантійського обряду у Німеччині та Скандинавії, у черговому духовному дописі.

#СловоЖиття від єпископа Богдана Дзюраха: Божі знаки і людська відповідь

«Тоді Ісус почав докоряти тим містам, у яких відбулося найбільше Його чуд, за те, що не покаялися. „Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби чуда, що у вас відбулися, сталися в Тирі й Сидоні, вони б давно покаялися у волосяниці та попелі. Тому кажу вам: Тирові й Сидонові судного дня легше буде, ніж вам. Та й ти, Капернауме, чи піднесешся попід небеса? — Аж до аду зійдеш! …“ (Мт. 11, 20–23).

Чуда — це Божі знаки, які виявляють присутність Бога в історії людини та Його спасенну дію. Господь звершує їх не для розваги, не для того, щоб викликати подив чи захоплення, а з єдиною метою: пробудити в людських серцях покаяння і навернення, віру та довіру і таким чином допровадити людину до спасіння.

Євангелист наголошує, що в згаданих містах відбулося «найбільше» чуд, які здійснив Ісус. Ця згадка ще раз підкреслює закам’янілість сердець тих, хто був свідком Божого діяння. Чуда і знаки — це таїнственна мова Бога, якою Він промовляє до людини, очікуючи від неї відповіді. Цією відповіддю має бути зміна способу мислення і поведінки, яку Святе Письмо окреслює поняттям «покаяння» (грец. metanoia).

Якщо ж людина не спроможеться відповісти Богові, наслідком такого рішення стане неминучий суд. Ісус не вдається тут до фальшивих обіцянок чи поблажливих висловів. Оскільки Він любить людину і прагне її спасіння, то з усією ясністю та однозначністю виявляє трагічні наслідки хибних рішень у її житті.

Втім, правда, яка звучить з уст люблячого Бога, не має на меті пригнобити людину, а дарувати їй справжню і повну свободу. Тому слова Ісуса про «судний день» і про «ад», до якого зійдуть нерозкаяні грішники, є не погрозою, а радше радикальною пересторогою, продиктованою любов’ю Бога до нас та Його турботою про наше спасіння.

Бог упродовж нашої історії дав нам уже так багато знаків і доказів Свого спасенного діяння, що тепер має «право» очікувати від нас відповіді. Адже «кому багато дано, від того багато й вимагатимуть». А це «багато», якого Господь від нас очікує, — дух покаяння і навернення, а ще більше — дух довіри до Нього та вірності Його заповідям і Його життєдайному слову.

Сприймаймо заклики до покаяння і навернення як вияв Божої любові та Божої турботи про наше спасіння. Не приглушуймо Його голосу, коли Він промовляє до нас через сумління чи за посередництвом інших людей. Приймаймо глибоко до серця «Божі докори» тут, на землі, щоб уникнути Божого осуду й відкинення у вічності.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії