«Під покровом Богородиці»: у Мюнхені відзначили 50-ліття катедрального храму

21 жовтня 2026

17 жовтня 2026 року в катедральному храмі Покрову Пресвятої Богородиці і св. ап. Андрея Первозванного у Мюнхені відбулися центральні урочистості з нагоди 50-ліття освячення храму. Архиєрейську Божественну Літургію очолив апостольський екзарх для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії владика Богдан Дзюрах.

«Під покровом Богородиці»: у Мюнхені відзначили 50-ліття катедрального храму

Почесні гості та спільна молитва

У святкуванні взяли участь: Генеральний консул України в Мюнхені Юрій Никитюк, Генеральний консул Франції Александр Вулич, Генеральний консул Польщі Рафал Вольський, представник міської ради Мюнхена Г. Крізель, представники Архиєпископського ординаріату Мюнхена о. д-р Штефан Капплер та д-р Флоріан Шуппе, а також представники фундацій «Церква в потребі» та «Реновабіс». Разом із греко-католицькою громадою молилися православні брати і сестри на чолі з о. Віктором Мандзюком, душпастирі та вірні з інших громад Німеччини, сестри Служебниці Непорочної Діви Марії, представники українських громадських, наукових і молодіжних організацій. Про це повідомляє пресслужба Апостольського екзархату в Німеччині та Скандинавії.

Пів століття непохитної надії

У своєму слові до присутніх владика Богдан нагадав історію храму: благословення площі під будову відбулося 7 листопада 1974 року, посвячення наріжного каменя 26 жовтня 1975 року, а 17 жовтня 1976 року храм освятив перший екзарх Платон Корниляк. Посвята Покрову Пресвятої Богородиці та Св. апостолу Андрію Первозванному мала підкреслити зв’язок із рідною землею та Києвом. «Минуло пів століття, а цей собор у Мюнхені й надалі залишається свідком „непохитної надії“ українського віруючого народу», — наголосив єпископ.

Також, згадуючи усіх причетних до зведення цього храму та тих, хто підтримував українську громаду впродовж 50 років, архиєрей висловив глибокі слова вдячності: «Усім вам, дорогі наші друзі, благодійники й жертводавці, прагнемо сьогодні сказати наше щире українське „Спасибі“ і не менш щире баварське „Vergelt´s Gott!“. Нашу людську вдячність доповнюватимемо молитвою перед престолом Всевишнього за вас усіх, кого наша Церква зараховує до „благородних і приснозгадуваних ктиторів і жертводавців цього святого храму“ (Літургія св. Йоана Золотоустого) і за кого щоденно молиться до Господа».

Апостольський екзарх пояснив, що слово «собор» в українській мові означає «збір», «єднання», і саме таким місцем зустрічі є катедральний храм: «Бо хоч ми й розпорошені по всьому світі, ми не роз’єднані. Підтримуємо й надалі тісний зв’язок із рідною землею, єднаємося одні з одними в країнах нашого новітнього поселення, плекаємо рідну мову, культуру та наші традиції. Можна сказати, що тут, у Мюнхені, особливо виразно б’ється серце українського народу. Однак те, що найбільше нас єднає, — це передусім наша спільна свята прабатьківська християнська віра», — сказав архиєрей.

Центр підтримки України

Владика Богдан підкреслив, що від початку війни у 2014 році, а особливо від повномасштабного вторгнення, катедральний храм став осередком допомоги Україні, звідки волонтери відправляли гуманітарні вантажі. «Цей катедральний храм від перших днів війни 2014 року, а особливо від повномасштабного вторгнення й донині залишається центром підтримки наших стражденних братів і сестер в Україні. Думаю, нам усім і досі стоять перед очима потоки волонтерів і жертводавців, які з усіх куточків Мюнхена та околиць прямували сюди, щоб звідси відправляти гуманітарні вантажі в Україну, а разом із ними — світло надії та запевнення в наших молитвах. Цей потік милосердної та солідарної любові не припинився й донині. Завтра на подвір’ї нашого храму ми знову освячуватимемо дві автівки для наших захисників і капеланів в Україні», — сказав єпископ.

Серед знаків надії проповідник назвав духовенство, монашество та вірних, семінаристів Олексія і Сергія, які розпочали навчання в Айхштетті, громадські організації, СУМ і ПЛАСТ, Український вільний університет, суботні школи (лише в одній мюнхенській школі навчається близько 450 дітей), дипломатів та захисників України, які перебувають у Німеччині на лікуванні. «Не зможу назвати всіх поіменно — осіб, спільнот та організацій, — адже вас так багато, і в цьому також полягає джерело нашої спільної великої надії. Також знаком великої надії для мене є наше сьогоднішнє молитовне зібрання, коли ми „єдиним серцем і устами“ славимо Христа Воскреслого — єдине й остаточне Джерело нашої сили та нашої надії», — мовив архиєрей.

На нове 50-ліття

Завершуючи своє слово, владика Богдан побажав, щоб катедральний храм, який своєю архітектурою нагадує корабель, і надалі був «якорем непохитної надії для всіх, хто його бачить і сюди приходить». «Нехай наша церковна й українська спільнота буде для всіх людей, серед яких ми живемо, знаком і благовісником непохитної надії, яка нас оживляє, зміцнює та веде вперед», — побажав архиєрей.

Подяка німецьким друзям

Після спільної молитви апостольський екзарх висловив особливу вдячність Архидієцезії Мюнхена і Фрайзінга, кардиналові Райнгарду Марксу, владі Баварії та міста Мюнхена, а також усім жертводавцям і добродіям, які від самого початку підтримують Екзархат.

Звертаючись німецькою мовою до гостей владика Богдан наголосив: «Я дуже радий, що ми можемо продовжувати таку чудову й братню співпрацю. Кажу не „розвивати“, а саме „продовжувати“, бо наша взаємна підтримка триває вже ці 50 років і навіть довше». Також єпископ пригадав, як 25 лютого 2022 року разом із монсеньйором Бьоком провели спеціальне засідання, щоб спільно подбати про прийом українських біженців у Мюнхені та їхній духовний супровід.

Розповідаючи про зустрічі з волонтерами, архиєрей поділився словами, які його вразили: «Це наш єдиний шлях, яким ми маємо йти зараз, і ми будемо йти ним і далі, з Божою допомогою та молитвою в серці». А відтак владика Богдан сказав наступне: «Сьогодні ми особливо єднаємося з нашим народом на Батьківщині, який з великою гідністю, але й з великою жертовністю захищає нашу спільну свободу, нашу гідність, наше майбутнє».

Ще раз, дякуючи усім, владика Богдан мовив: «Тому ми з упевненістю дивимося в майбутнє. Ми молимося і дякуємо за вашу підтримку».

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ