СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа про ставлення до грішника: напоумити та виявити близькість, а не дорікати
У передмові до книги-інтерв’ю з колишнім мафіозі, що навернувся і співпрацює з правосуддям, Папа наголосив на тому, що дозволити ближньому залишатися в його помилках, не напоумивши його, рівнозначне ненаданню допомоги.
Ніколи не слід зводити людину до її помилок, оскільки помилитися — це «лише фрагмент життя, а не унікальне та остаточне становище». Навпаки, потрібно допомогти кожній людині переступити через свою помилку. Про це пише Папа Франциск у передмові до книги «Перепливімо на інший берег» авторства о. Беніто Джорджетти, що є викладом розмови з колишнім мафіозі Луїджі Бонавентурою, який сьогодні працює в органах правосуддя. Священик і журналіст о. Беніто є капеланом у в’язниці, директором будинку-притулку для осіб, засуджених до домашнього арешту чи соціальних робіт. Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
Напоумлення — жест любові
Папа Франциск, насамперед, наголошує на жесті братнього напоумлення як «жесті любові до ближнього». Воно не означає «почуватися вищими чи кращими від іншого, але допомогти ближньому подолати його труднощі, підставити плече під його проблему, бо він у цей момент є слабким, уразливим, і якщо не твоє плече, то може впасти». За словами Святішого Отця, виправляти не означає «дорікати іншим їхніми гріхами, але наблизившись, допомагати їм подолати їх, прямуючи разом». Адже ближній оздоровиться, бо «відчув твою любов, що пробудила в ньому ностальгію за тим, щоб любити». Більше того, залишити іншого в його помилках, не виправивши, стаємо співвідповідальними, це є рівнозначним «ненаданню допомоги».
Зробити перший крок
Далі Папа звертає увагу на те, що може існувати «мало що не страх заразитися» поганим прикладом. Однак, я не можу залишатися байдужим до ближнього, але «чинити все можливе, щоби його спасти». Як? Святіший Отець пропонує ряд практичних порад. «Насамперед, я повинен дати йому те, чого він потребує. Безпосередньо. Щиро його любити та відчувати прикрість за гріхи, які він коїть». Далі «молитися за нього», бо «молитва робить мене Божою рукою над ним, знаком Його батьківської турботи», а «Святий Дух зробить решту». Отож, «потрібно зробити перший крок», негідною, натомість, є поведінка, коли хтось дивиться на когось зверхньо, з почуттям вищості.
Змінитися завжди можливо
Все це, за словами Наступника святого Петра, знаходить конкретний приклад у досвіді Луїджі Бонавентури, який «завдяки своєму сміливому та ризикованому рішенню став зерном надії, вкиненим у борозну суспільства, опанованого виключно своїми ділами та тисячами справ, неуважного до того, що є дійсно вартісним». «Подібно до зерна, що отримуючи вологу, стає плідним і проростає, так і свідчення вихідця з мафії може прищепитися в сумліннях та в чутливості тих, які прагнуть такого суспільства, в якому є місце для прав людини, для законності та гідності, визнаної за всіма, особливо, найслабшими, беззахисними, відкинутими та марґіналізованими», — пише Папа, додаючи, що ці відповіді-свідчення є також «промовистим висвітленням пошматованого життя» тих людей, які піддалися негативним впливам, але також «променем світла та нового життя».
Отож, змінитися не тільки можливо, але й потрібно, «не залишаючись похованими під скоєним лихом». За словами Святішого Отця, «завжди можна переплисти на інший берег, навіть якщо плавання є важким і сповненим небезпек». Важливо «не почуватися самотніми».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
