СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Не забуваймо, що ми діти Марії», — митрополит Ігор Возьняк
21 вересня 2022 року, у празник Різдва Пресвятої Богородиці, у смт. Рудно (Львівська область) архиєпископ і митрополит Ігор Возьняк очолив Архиєрейську Божественну Літургію та Чин посвячення нової святині.
Ісус Христос після свого прилюдного виступу перебував увесь час в подорожах, навчаючи людей. Він милосердився над їхніми потребами, а також недугами!
У домі Марти і Марії
У Витанії Господь часто відвідував одну родину добрих та прихильних осіб, які радо приймали його й апостолів: Марія, Марта і Лазар, якого Ісус воскресив із мертвих. Ці сестри та їхній брат, Лазар, радо гостили Ісуса й апостолів, коли ті приходили відвідати їхній дім. Одного разу, коли Ісус прибув до них з візитом, Марта радо приймала Ісуса й готувала гостину, а Марія слухала навчання Господа. Марта підійшла до Ісуса й жалілася, що Марія їй не допомагає, лиш слухає його науку. Ісус відразу повідомив Марту, що Марія вибрала кращу частку слухання Його слова, аніж приготування їжі. Серед слухачів слова, що зібралися навколо Ісуса Христа, почувся голос: «… Блаженне лоно, яке носило тебе, і груди, які ти ссав». На що Господь відповів: «… По правді блаженні ті, що слухають Боже слово і бережуть його» (Лк. 11, 28). Тим самим Спаситель повчав, що бути близькими по крові не означає занадто багато, навіть, кормитися материним молоком, а виконувати волю Бога та зберігати його Заповіді — правдиво зближує до Господа!
Не журімося тим, що ми не жили в тому часі, в якому Ісус перебував на землі, але будьмо старанними у збереженні слів Христа, його вчення та науки, бо це наближає до Бога!
Іконописний гурт «Фавор» (Кость Маркович, Роман Кислий)
Марія — це вибір Бога
Свято Різдва Богородиці стало для людства дуже знаменним, бо з неї народився Спаситель світу. Господь звернув надзвичайну увагу на Пресвяту Діву Марію та вклав у неї неймовірні духовні скарби. Світ очікував приходу Спасителя, хоч ніхто із людей не знав, як це станеться, але про усе знає Бог. Та й Богородиця народилася, як переказують, єдина у своїх батьків — ще й у їхньому пізньому віці.
Йоаким та Анна, батьки Марії, не знали, що Господь постановив з їхнього подружжя привести на світ Марію, що стала матір’ю Сина Божого. Це — вибір Бога, його святе Провидіння діє так, щоб довершувати спасіння людей. Марія стала великою радістю для батьків, які довго очікували її! А передання говорить, що її у молодому віці віддали на виховання у святиню. Батьки дбали про духовний стан Марії, насамперед, про її духовне життя. Їм було важливіше, щоб вона виховувалася при святині, як бути для батьків радістю від споглядання очима на неї, від розмов з маленькою Марією, тощо?!
Першу вістку про Марію у Святому Писанні, описано в обставинах Благовіщення архангела Гавриїла, який прибув до неї з посланням від Бога. А про малу Марію знаходимо лиш дописи у апокрифах. Для нас головним значенням є те, що Господь від віків передбачив Марію — особу, як унікальний, святий, духовний твір, яка своєю святістю перевищує усі розумні особи, покликані до життя Пресвятою Трійцею. У заранні творення світу, Господь повідомив перших людей після падіння у гріх: «І ворожнечу покладу між тобою і між жінкою і між твоїм насінням і між її насінням: воно стерегтиме твою голову, і ти стерегтимеш його п’яту» (Бут. 3, 15).
Роман Василик, Кафедра Сакрального мистецтва Львівської національної академії мистецтв
Ми — діти Марії
Для нас важливо те, що ми знаємо Діву Марію як нашу матір, яка піклується нами та уболіває за нас. Молімося щиріше до Богородиці за навернення грішників. Просімо, щоб виблагала усім прощення наших гріхів, любімо її. Не забуваймо, що Ісус Христос відізвався до своєї матері Марії та святого апостола Івана Богослова, помираючи на хресті та сказав їй, що ми її сини та дочки! У свою чергу, вона наша мати! Докладаймо зусиль, щоб за прикладом Марії бути вірними Богові через усе наше життя та усім нашим єством.
Мимо того, що Марія стала матір’ю Бога, її життя знаменувалося багатьма терпіннями, але з її уст та у її серці не появилося жодної думки чи слова докоряти Богові. Треба було вставати вночі й утікати з народженим Ісусом у Єгипет — втікала; почувши від Ісуса: «… Що з того мені й тобі, жінко? Ще не настала моя година» (Ів 2,4), — не зневірилася, лиш, довіряла йому. Наслідуймо Марію у любові до Ісуса! Хто щиро молиться до Марії, Богородиці, така душа не загине! Ми посвятили її імені цей святий храм, вона тепер ще більше ваша мати, ваша покровителька та опікунка. Не забуваймо, що ми діти Марії, а така мати, Богородиця, не дасть запропасти своїй дитині!
Подяка за побудову святині
Дякую Господу, що благословив вам за короткий час збудувати храм для нього! Ця церква — святиня Божа, у ній перебуватиме постійно Ісус Христос під видами хліба та вина! Тому приходьте до цього храму, бо вас тут запрошує та очікує не хто-небудь, а сам Ісус Христос, наш Спаситель. Коли б у цьому храмі кожного дня роздавали по 10 доларів, думаю ніхто б не оминув, щоб зайти й взяти їх? А не забуваймо, що бути на Службі Божій, сповідатися та причащатися — це духовний скарб на вічність! Так, правда, не відчуємо його, скарбу, в руках, як отриманий гріш, але отримаємо нагороду у вічності, що не зрівняється із жодними мільйонами доларових купюр?!
Ви мали велику можливість будувати святий храм і ще є трішечки роботи, щоб довершити його будову. Тому про це пам’ятайте й по можливості беріть в цьому скромну участь. Колись цар Давид говорив до пророка Натана: «… Ось я живу в кедровім домі, і Божий кивот сидить посеред шатра» (2 Сам. 7, 2). Цар Давид бажав збудувати храм Господеві, але воля Бога була іншою: «… підніму твоє насіння після тебе, яке буде з твого лона, і приготую його царство. Він збудує мені дім для мого імени, і піднесу його престол на віки» (2 Сам. 7, 12–13). Святиню для Господа збудував син царя Давида, Соломон.
Сьогодні радіє небо збудованому храму, радіємо ми, радіють ті, хто у вічності, беручи з нами участь у цьому посвячені святині. Дякую отцю Ігорю за його відвагу, ініціативу та активність у постанні цього храму! Велику вдячність висловлюю тому мудрому чоловікові, що уже у вічності, який погодився за дуже малу ціну віддати ділянку під будову цієї церкви! Керую свою подяку архітекторам, будівничим, доброчинцям, вірним храму й усім, хто в якийсь спосіб підтримував будівництво та уболівав за постання храму. Хай Господь винагородить усім вам: рівновагою духу, мудрістю розуму, силою терпеливості, добрим здоров’ям на багато років гідного життя!
Молімося до Пресвятої Богородиці, щоб виблагала миру на нашій землі так, як вона просила у Кані на весіллі про вино в Ісуса! Благаймо Богородицю, щоб руками наших воїнів найшвидше Господь завершив непотрібну війну — затіяне ворогом кровопролиття.
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
