«Не втрачаймо надії»: Різдвяне послання ієрархів Донецького екзархату

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

ієрархів Донецького екзархату

Дорогі співбрати в священстві і в чернецтві,
всесвітліші і всечесні отці,
преподобні брати і сестри,
брати і сестри в Христі!

«З нами Бог! Розумійте народи
і покоряйтеся, бо з нами Бог»

(Велике Повечір’я)

Ось тільки так можна говорити у дуже важкі часи будь-якого народу, коли на людські сили вже немає надії.

Тільки віра в Бога дає нам запевнення про наш захист від ворогів видимих і невидимих. Різдво Христове — пам’ять знову і знову відновляє цю подію, коли наближається дата Різдва. Світ, який був у повній темряві, побачив світло. Зло, яке панувало довкола, виявилось безсилим перед маленьким Спасителем.

З нами Бог!

Його очі бачать те, що сьогодні нам здається ще абсолютно далеким і недосяжним. Бачать мир, спільну вечерю у спокої без завивання сирен повітряної тривоги.

Але питання — «Чому»? Воно висить у повітрі і для багатьох людей воно не має відповіді. Чому?

А поставимо собі питання?

Яке наше життя було до часу початку війни? Чи змінилося щось в нашій свідомості зараз? Як реагують зараз ті люди, які найбільше постраждали від агресії?

Чи усвідомлюємо ми, що Бог хоче нам щось сказати?

Здається, що найціннішим є людське життя. Але воно таке крихке і безсиле перед маленьким шматочком металу, який перериває його в одну мить. А потім що?

Читаємо в пророка Авдія (найкоротша книга Старого Заповіту).

«Та не годилось було тобі вдиратись в ворота люду мого… не годилось було зазіхати на його майно в день його лиха, ані ставати на перехресті щоб втікачів його вбивати, ні видавати тих, що вціліли в день нещастя. Бо близько день Господній на всі народи! Що ти вчинив, те вчинять із тобою: твої вчинки впадуть тобі на голову!» (Книга пророка Авдія 1, 13–15;)

Про кого йде мова? Зрозуміло, що про напасника.

Не будьмо подібні до них. Не ставаймося, як ті що Бога не знають, або кажуть, що знають, але не живуть за заповідями Його. Господи, дай нам розуму доброго, щоб ми могли дійти до життя вічного. Дух наш тривожиться в нас і серце наше жахається всередині. Кожне людське серце ужахається перед страхом смерті і відповіддю перед Всевишнім.

Кожного року ми надіємося на те, що новонароджене Дитя Ісус принесе нам радість в хату. І цього року ми не втрачаємо цієї надії. Разом з псальмопівцем промовимо: «Спаси мене, Господи, від ворогів моїх, бо до тебе прибігаю. Навчи мене творити волю твою, бо ти Бог мій, нехай твій Добрий Дух веде мене по рівній землі»(Пс. 142)

Не втрачаймо надії навіть в найскрутнішу хвилину нашого життя, Бог є Бог любові і не віддав би Він свого Сина на таку страшну смерть, якби нас не любив.

А цей час випробування пройдемо гідно і достойно, як належить синам і дочкам світла.

Христос Рождається! Славімо Його!

† Степан Меньок,
екзарх Донецький

† Максим Рябуха,
єпископ-помічник Донецького екзархату