СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк про Пресвяту Родину: «Правдиве й повне щастя існує лиш у небі!»
У Неділю по Різдві Христовому архиєпископ і митрополит Львівський владика Ігор Возьняк застановився над нелегким побутом Пресвятої Родини на початках їхнього сімейного життя. Саме її приклад може послужити для нас сьогодні серед наших щоденних труднощів.
Незадовго після народження Ісуса, як маля, несли на руках святий Йосиф та Марія, Його мати, вночі, вирушаючи у Єгипет. В Єгипті в той час мешкала велика жидівська колонія. Історичні дослідження твердять, що в Александрії, великому місті Єгипту, на той час нараховувалося коло мільйона мешканців, а третя частина населення були євреї.
Пресвята Родина: втеча до Єгипту
Марія з Йосифом, взявши дитя, втікали від Іродового розпорядження, який видав наказ вбивати в околиці Вифлеєму народжених немовлят чоловічої статі, що їм менше двох років (пор. Мт 1,16). До такого розвитку подій праведний Йосиф не готувався, хоч нелегке випробовування вони уже пройшли з Марією, коли повивали немовля у вертепі в яслах. Євангелист Матей описує про невигоди, які смиренно прийняла свята Родина: ніч, негайно вставати, втікати у Єгипет, і невідомо, до кого податися та коли повертатися? Усе поклали на волю Бога.
Святому Йосифові, як голові сім’ї, доручено місію опікуватися Марією та берегти народжене нею дитя, яке є Сином Божим. Праведний опікун Йосиф першим побачив народжене дитятко у яслах, Звізду, якій поклонився, як молимося в Акафісті до святого Йосифа: «… усього себе приніс єси в дар Господу, і життя, і дбайливість, і труди, віддаючи на служіння йому» (Акафіст до святого Йосифа, ікос 5).
Пресвята Родина: послух Божій волі
До усього, дорога, що вела з Палестини до Єгипту, яка виконувала у минулому роль шляху втечі, не була вигідною й безпечною. Свята Родина дуже злагоджено слухала ангела, зважаючи на волю Бога, яку необхідно виконати найкраще. Марія після сказаних слів до ангела у Назареті: «… Ось я Господня слугиня: нехай зо мною станеться по твоєму слову!» (Лк 1,38), прийняла усі обставини життя, які відносилися не лише до опіки над своїм сином, але у покорі прийняла усі невигоди, що передували Її життю! Особи, які подаються в іншу країну, не знаючи нікого, наражаються на важке випробовування, щоб вижити у незнаних обставинах. Свята Родина втікала у незнаний їй край, щоб зберегти життя дитяті Ісусові, приймаючи неочікувані виклики побуту.
В тій історії можемо згадати про порятунок життя Мойсея в Єгипті, коли фараон розпорядився вбивати кожне народжене єврейське хлоп’ятко — подібно Йосиф рятував життя Ісусові, втікаючи від Ірода. А Ірод не щадив новонароджених дитят, послав військових у околицю Вифлеєму, щоб повбивати народжених хлоп’ят до віку двох років.
Пресвята Родина: спільність у труднощах
Ось так згадуємо про таїнство сьогоднішнього свята Собору Пресвятої Богородиці. Роздумуємо про злагоджене життя святої Родини, — праведного Йосифа і Марії, — які не розгубилися під час нелегкого випробовування, лише прийняли виклики життя без жодних звинувачень одне одного, спільно, у злагоді вирішували те, як краще й правильно давати собі раду в труднощах. Очевидно, що вони чинили те, що було в їхніх силах, решту покладали на Бога, а Господь ніколи не залишить у біді тих, хто прибігає до Нього, призиваючи Його в молитві на допомогу.
Марія переживала неймовірні дні, бо Вона найкраще із усіх людей розуміла народження Сина Божого на землі. Вона бачила своїми очима Спасителя світу, що трудно сприйняти людським розумом. Бог, який, як найвищий Дух, одягнувся у матеріальне людське тіло, вмістився — у незбагнений для людини спосіб — в лоно Марії. В молитві Утрені свята, в уста Марії побожний автор кладе такі слова: «… Ти єси плід мій, ти єси життя моє. Ти мій Бог, печать бо мого дівування бачу незруйнованою; проповідую тебе слово, що стало плоттю; не знаю мужа знаю тебе, що подолав тління; чиста бо я; ти пройшов через мене, і якою ти знайшов, такою і залишив утробу мою, бачив її нетлінною…» (Утр. Собору Пресвятої Богородиці, ікос п.6).
Ми не вічні на землі
Роздумуючи про життя святої Родини, просімо Бога, щоби дарував нам внутрішню силу не падати духом в труднощах життя, навпаки, з вдячністю до Бога приймати їх та, здаючись на Господню волю, виконати доручене нам діло. Інша річ: необхідно навчитися усіма способами берегти кожне людське життя від початку його зачаття в материнському лоні, як великий Божий дар!
Теж бережімо своє життя, не наражаймося на небезпеки шкодити своєму здоров’ю! Рівно ж, не дбаймо надмірно за своє здоров’я, щоб у цьому не стати посміховищем для ближніх та близьких. Дякуймо щоденно Господу Богу за дар свого життя та за дар здоров’я, бо переконуємося, що здоров’я означає більше, як гроші та багатства. Трудно купити здоров’я за гроші, в окремих випадках його можна підтримати.
Слід пам’ятати, що ми не вічні на землі, Господь прийшов із небес, щоб нас піднести на небеса й учинити вічно щасливими. Правдиве й повне щастя існує лиш у небі! Ісусе, Маріє та Йосифе, Вашій волі віддаємо наші душі та тіла! Святий Йосифе, рятуй нас так, як ти старався про порятунок життя Спасителя світу!
архиєпископ і митрополит Львівський
храм святих апостолів Петра і Павла,
м. Новояворівськ
