Митрополит Ігор Возьняк: «Будьмо вдячні Богові за Його бажання царювати у людських душах!»

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

архиєпископа і митрополита Львівського

Преосвященним і Боголюбивим Владикам,
Всесвітлішим та Всечеснішим отцям,
Високопреподобним і Преподобним отцям, ченцям та черницям,
Дорогим та достойним мирянам

Ісус Христос, як Друга Божа Особа, зійшов із неба і став людиною. На матір Божого Сина була вибрана Пречиста Діва Марія, яку Господь зберіг від впливу первородного гріха. Святі євангелисти у Євангелії описують родоводи, з яких народився Спаситель світу. Звичайно, що в родоводах бракує осіб, які були би бездоганними, такими, як була Пресвята Богородиця. Тому Небесний Отець вибрав Пресвяту Діву Марію на матір свого Сина, — Її, яка жодним, найменшим гріхом не образила Господа Бога. Такою святою повинна була бути та, хто привела на світ Божого Сина, бо жодної іншої такої особи з-поміж незліченної кількості не було.

До приходу на світ самого Бога людство жило своїм життям, народ не готувався до того, щоби гідно зустріти Христа, який має народитися. Коли Марія зі святим обручником Йосифом опинилася у Вифлеємі та прийшов час Їй родити, не знайшлося нікого із людей, хто би прихильно поставився до Бога, який у вигляді малого дитяти прийшов на світ. Люди були так перейняті собою, що ніхто не змилосердився над молодою матір’ю, якій настав час пологів. Про себе люди пам’ятали, клопоталися собою, а про Бога зовсім забули. Святий Іван Богослов пише про Ісуса, як світло, яке прийшло у світ: «Прийшло до своїх, — а свої його не прийняли» (Ів. 1, 11). Не знайшлося місця у людей, бо Пресвята Марія породила Ісуса й положила у яслах, тобто жолобі, з якого худоба споживала корми.

Коли ангели з’явилися пастухам, то сказали їм про народження Спасителя, Христа Господа, якого знайдуть як сповите дитя у яслах. І пастухи побігли до Вифлеєму: «… і знайшли Марію, Йосифа й дитятко, що лежало у яслах» (Лк. 2, 16). Такі скромні вітання приймав Ісус, як немовля, від пастухів, а ті, повертаючись, «… прославляли Бога за усе, що чули, бачили, так, як їм було сказано».

Відомо, що Ісуса вітали три мудреці зі сходу, які уважали за свою повинність запитати в царя Ірода в Єрусалимі, де народився юдейський цар. До такої новини цар Ірод не був готовий, бо відразу думав про себе: «Що буде з ним?» Очевидно, мудреці знайшли Ісуса, поклонилися Йому й залишили свої дари: золото, ладан і миро. Коли поверталися, Ірода оминули, бо зоря повела їх іншою дорогою додому. А поклін Ірода мав інший характер, бо він бажав розправитися з народженим дитятком, уважав його загрозою своєму царюванню. У Божих планах не було, щоби Ісус загинув, як мале дитятко, коли військові Ірода шукали Його, щоб убити. А Ісус, Господь і цар людських душ, втікав у Єгипет, щоби рятуватися від Ірода. Коли Ісуса — уже згодом — спіймали й привели до Пилата, той звернувся до Христа: «Ти цар юдейський?» Ісус не заперечив, лиш відповів Пилатові: «Царство моє не від світу цього… не звідсіля моє царство» (Ів. 18, 36).

Будьмо вдячні Богові за Його бажання царювати у людських душах! Господь, наш Спаситель, прийшов у світ ради нашого спасіння. Він не переслідує інших цілей, окрім тієї, щоби людину вчинити навіки щасливою у Небесному Царстві! Прибігаймо духом разом із пастушками до ясел, щоби поклонитися народженому дитяті, а в нашому випадку кланяймося поважно й низько Господеві, який знаходиться у кивоті та приходить до наших душ у Святому Причасті. Ісус не очікує від нас особливих дарів, Він дуже задовольняється тим, коли людина мириться з Ним, перепрошує Його за вчинені прогрішення, стається людиною світла, вірною Богові. Послухаймо слів Ісуса, вони не важкі до виконання, дуже прості, не коштують зусиль, ані жодних коштів: «Покайтеся, бо Небесне Царство близько» (Мт. 4, 17). Це все — найкращий дар народженому Божому Синові, який легко може вчинити кожна людина: примиритися з Богом через покаяння!

Скеровую щире вітання до усіх наших священників, дияконів, осіб чернечого стану, працівників наших храмів, хористів, дяків та диригентів! Пересилаю вітання нашим військовим, тим, хто перебуває у полоні, в зоні військових дій, нашим лікарям та хворим особам, тим, хто томиться у в’язницях! Хай настрій святкового Різдва долине до кожної душі наших вірних та мешканців нашого краю!

Христос Раждається! Славімо Його!

† Ігор Возьняк,

Дано у Львові