«Мета посту — очищення і покаяння душі»: Десять думок преосвященного владики Володимира Груци про Великий піст

15 квітня 2021

Для людської душі Великий піст є доброю нагодою приготуватися до світлого празника Воскресіння Христового. Цією й іншими думками поділився єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ преосвященний владика Володимир Груца під час інтерв’ю для газети «Львівська пошта», відповідаючи на запитання про потребу посту, його красу, мету і завдання для людської душі та тіла.

«Мета посту — очищення і покаяння душі»: Десять думок преосвященного владики Володимира Груци про Великий піст

Великий піст — час приготування душі до Світлого празника Воскресіння Христового. Людина завжди потребує приготуватися до чогось значного. І в кожній релігії, не лише в християнстві, є такий особливий час інтенсивнішого духовного життя. У нас, християн, це наші свята і час приготування до них, особливо до свята Великодня. Знаємо, що до свят треба прибрати хату і коло хати, побілити дерева, помити вікна, наготувати всяких наїдків. Але є ще й душа. Для якої піст є доброю нагодою приготуватися до Світлого празника Воскресіння Христового.
Піст — це час перезавантаження, черпання енергії для душі й тіла. Він має різні аспекти і конкретні постанови, але саме перезавантаження є його метою і сенсом.
В цей період повинна панувати радість переміни, а не смуток заглиблення в певні обмеження. Можна постити напоказ, мовляв, дивіться, який я серйозний, не рухайте мене, бо я пощу. Чи батьки кажуть дітям: «Не чіпайте нас, бо ми постимо, маємо бути в тиші». Але не для цього є піст. Піст, якщо це навернення на добру дорогу життя, приносить радість. Коли Ісус навернув Закхея, то вони відразу пішли до нього додому і мали там трапезу, раділи, бо людина змінилася. Тому під час посту має панувати радість переміни, а не смуток заглиблення в піст.
Замало пояснювати дітям, що таке піст, треба самому його практикувати. Щоби діти бачили, щоби були учасниками посту своєї сім’ї. Замало сказати дитині «зараз піст, тому цього не роби, а того не їж», а самим у той час телевізор дивитися. Дуже важливо разом із дітьми молитися, брати участь у практиках посту, а ще важливіше з дітьми і за дітей молитися, розповідати їм про Бога, і не тільки в часі посту. Бо якщо ми на певному етапі не будемо дітям говорити про Бога, тоді треба буде решту життя говорити Богові про своїх дітей — ходити молитися, бо моя дитина заблукала в житті. Адже діти копіюють старших, скільки б ми їм не торочили свої науки. Навіть якщо дитині докладно пояснити все про молитву, але вона не бачитиме, як увечері моляться її батьки, то може помолитися раз-другий, а далі закине. А якщо всі вдома стають до молитви, то й вона з ними, якщо всі постять, то й дитина буде.
Піст — це не дієтичний ритуал. Знаємо, що в Європі дуже багато так званих пісних курортів, де люди лікуються або намагаються схуднути. Маємо сьогодні таку тенденцію, що люди викидають великі гроші, аби їм призначили ту чи ту дієту для схуднення. Це нині в тренді.
Мета посту — очищення і покаяння душі. Але піст має мету: це час очищення своєї душі і час покаяння. А що означає покаяння? Це зміна нашого життєвого напрямку або його вдосконалення. Замало бути на добрій дорозі, треба ще нею йти вперед. А якщо ми не на добрій дорозі, то маємо це усвідомити і змінити свій стиль думання, а не лише пригадати, що комусь щось поганого не зробили.
Великий піст — це також про інтенсивніше духовне життя. Насамперед — це молитва, що є зустріччю з Богом. У нас замало літургійної катехизи, яка відкрила б нам глибину богослужінь, які маємо в цей час. Наприклад, як навіть прийдемо на канон Андрея Критського в перший тиждень посту — гарно співає хор, всі б’ють поклони. Але чи розуміємо ми ті тексти, особливо якщо співають старослов’янською? А це велика глибина. Варто навіть взяти собі ті тексти перед очі і стежити, вдумуватися в них, осягнути мету посту, якою є навернення, переміна чи, як я вже казав, перезавантаження нашого стилю думання, удосконалення життєвого напрямку.
У цей період варто обрати собі за співрозмовника Господа Бога. Звичайно, нині багато чого зав’язано на інтернеті. Для когось це звичний інструмент праці. Там також є дуже багато гарних пропозицій, у тому числі духовних: богослужінь, текстів. Я досліджував етимологію слова «інтернет». Це не тільки глобальна всесвітня мережа чи система мереж, а й спілкування з кимось, як-от між двома особами. Часто ми маємо багато поверхового спілкування, наприклад у соцмережах, і воно нам забирає години. Можливо, на час посту нам вдасться відкласти свої гаджети і вибрати собі за співрозмовника Господа Бога?
Піст — це шанс вдосконалити свою життєву дорогу. Старше покоління більше звикло до певної форми «так не можна, бо є такий припис». А сучасна людина хоче знати, задля чого вона має постити. Як я вже казав, задля того, що має трохи вдосконалити свою життєву дорогу, має у чомусь змінитися на краще.
Приписи про піст повинні нам слугувати і товаришувати на цій дорозі, а не обмежувати. Наприклад, якщо йде мова про обмеження себе у слуханні музики, то мусимо розуміти, що музика сама собою не є ані добра, ані погана. Вона може бути дуже різна, може бути й духовна. І якщо музика нас вдосконалює, то чому б ні? Важливо, щоби піст не став таким собі формалізмом. Піст у жодному разі не є виконанням приписів. Приписи повинні нам слугувати і товаришувати в дорозі посту, допомагати осягнути його мету, а не робити щось, бо «так треба».