Декада місійності. День сьомий — Спільнота молитви

9 червня 2022

Сьогодні ми вже дійшли до сьомого дня Декади місійності. Отець Андрій Микитюк із Мельбурнської єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла запрошує застановитися над важливістю спільноти та якістю наших стосунків у ній. Водночас окремі роздуми звернені до військових капеланів, які сьогодні творять спільність із нашими захисниками на фронті.

Декада місійності. День сьомий — Спільнота молитви

Дорогі у Христі,

В 7-ий день Декади Місійності роздумаймо над темою «Спільнота молитви».

Євангеліє від Йоана 16, 23–33:

«І того дня ви не будете питати мене нічого. Істинно, істинно кажу вам: Чого б ви тільки попросили в Отця, — він дасть вам у моє ім’я. В ім’я моє досі ви не просили нічого. Просіте ж — і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише — одверто про Отця звістую вам. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, — і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов. Я вийшов від Отця і прийшов на світ — і знову полишаю світ і до Отця повертаюсь.» Мовлять до нього учні: «Ось заговорив ти одверто, і ніякої не оповідаєш притчі. І спізнали ми тепер, що ти всевідущий, тож не потрібно тобі, щоб хтось тебе запитував. Ось тим і віруємо, що від Бога єси вийшов.» Відповів їм Ісус: «Віруєте нині? Ось надходить година — і тепер вона, — коли то ви розсієтеся кожен у свій бік, а мене самого полишите. Та я не сам, бо зо мною — Отець. Сказав я вам це, щоб ви мали в мені мир. У світі страждатимете. Та бадьортеся! Я бо подолав світ».

Предвічний Бог, Творець миру і добра, який своєю божественною силою кличе кожного до життя і своєю мудрістю турбується про кожне життя, посилає своїх священників, військових капеланів, туди, де найбільше потрібно свідчити про гідністю людського життя, про Божу справедливість і милосердя.

Військові капелани вже стали невід’ємною частиною вишколу воїнів, духовним супроводом та моральною підтримкою як у військових академіях, на тренувальних полігонах, так і на фронті, де точаться найважчі бої. У безладі бою та в сум’ятті військових буднів вони є вірними свідками Божої боротьби за людське серце. У миті буремних викликів, в часи скорботи та невимовного болю, вони випромінюють світло Божої надії і розради та є вісниками не лише Христового воскресіння, але й воскресіння кожної людини, що є остаточною перемогою над силами смерті та всілякого зла.

Вони діляться відвагою та кріпостю Божого Духа, залишаються вірними побратимами і мудрими наставниками, із батьківською турботою та дружньою підтримкою, швидкі до слухання й повільні до критики, уважні до голосу людського серця, що б’ється за лаштунками військового однострою. Військові капелани є відважними воїнами небесного війська, захисниками життя та людської гідності українського воїна.

Молімося за військових капеланів та їхнє служіння воїнам: