СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Бути гідними цього знамення, котре Господь та історія вручили нам нести у майбутнє своїми руками», — владика Тарас Сеньків в День Прапора
23 серпня 2021 року, в День Державного Прапора України, преосвященний владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, освятив синьо-жовте знамено, яке було урочисто встановлене на центральній площі міста Стрия. Після освячення, яке відбулося у катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці, єпископ, представники духовенства, влади, громадськості міста та численні стрияни, урочистою ходою з державним прапором пройшли на Майдан Незалежності, де національний символ було піднято.
Два кольори прапора — це символ єдності неба і землі
Звертаючись до присутніх, владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, сказав: «У 2004 році було встановлене свято Державного Прапора України, але цей прапор майорить над українською землею і впечатаний в історію України вже тисячоліття. І коли ми торкаємося думкою про ці два синій та жовтий кольори, мусимо усвідомити, що в них є прихована величезна надія і мрія всього українського народу. Найперше — це символи єдності неба і землі, часу і вічності. А це означає, що мрія і слава України — це не щось дочасне, але благословенне з небес, що триватиме вічно, бо матиме завжди своє продовження в небі. Це також свобода як віковічна мрія українського народу і хліб — золотисті пшеничні ниви, котрі знаменують достаток і добробут цілого народу, де ніхто не буде ані останній, ані забутий, ані голодний. А третє, що приходить на думку — це символ відповідальності і миру, заради якого тисячоліттями стають в обороні під синьо-жовтими прапорами великі полки наших славних попередників, відповідальності за те, що ні мир, ні справедливість, ні достаток не дістаються нам просто так, але ціною великих жертв самопосвяти і відданості».
Червоно-чорний прапор
«А тому сьогодні варто згадати ще один прапор, котрий ціле ХХ і вже у ХХІ столітті збуджує в наших серцях почуття відповідальності за майбутнє нашого народу і Батьківщини — прапор червоно-чорний, який є символом того, що маємо в поті чола орати цю землю і навіть ціною власної кривавої жертви боронити її від усіх ворогів. Прапор, котрий особливо збуджує наших неприятелів або заздрісників. Він є просто нагадуванням, що для того, щоб цей синьо-жовтий прапор майорів над нашим сучасним і майбутнім, мусимо вкласти в нього своє життя, мусимо його повісити не на флагштоках, але на постаментах власного сумління, з великою відповідальністю за те, що ми продовжимо спадкоємство тисячолітньої історії», — продовжив єпископ.
Бути гідними нашого знамення
«Тому, нехай ця святиня, котра є символом нашого народу і державності, символом нашої мрії, котра ніколи не зазнає смерті чи кінця, завжди буде впечатана в нашу свідомість разом з свідомістю нашої української національної гідності і відповідальності за державу і за народ. А Бог, котрий визначає кожному народові його долю, хай дасть нам силу, щоб наші мрії, були мріями, котрі своїм життям і служінням, своєю жертвою, будемо вести вперед, щоб вони збулися, якщо не за нашого життя, то як мета майбутніх поколінь. Нехай Всемилостивий Господь, за молитвами Пречистої Діви Марії і всіх святих українського народу дасть нам бути гідними цього знамення, котре Господь та історія вручили нам нести у майбутнє своїми руками», — сказав на завершення владика Тарас Сеньків.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
