Блаженніший Святослав до українських матерів у Римі: «Дякую вам, що молитвою заступаєтеся за Україну, за нашу Церкву і за наш народ»

25 жовтня 2026

У неділю, 25 жовтня, у Базиліці Святої Софії в Римі Глава і Отець УГКЦ Блаженніший Святослав очолив Божественну Літургію з нагоди 20-річчя заснування українських спільнот «Матері в молитві» в Італії. Ювілейна проща, що тривала 23–25 жовтня, об’єднала учасників з різних громад Апостольського екзархату в Італії, а також паломників з України, інших країн Європи та Америки.

Блаженніший Святослав до українських матерів у Римі: «Дякую вам, що молитвою заступаєтеся за Україну, за нашу Церкву і за наш народ»

У Божественній Літургії також взяли участь владика Григорій Комар, Апостольський адміністратор Екзархату в Італії, владика Діонісій Ляхович, єпископ-емерит Апостольського екзархату, численне духовенство та вірні. Про це повідомляє Секретаріат Глави УГКЦ у Римі.

Коментуючи євангельський уривок про багача і Лазаря (Лк. 16, 19–31), Предстоятель УГКЦ наголосив, що це читання запрошує кожного поглянути на своє життя з перспективи вічності, адже «людське життя — це історія, яка є багато більшою за життя на землі».

«Ми по-особливому в Україні чуємо те Боже Слово сьогодні, — продовжив Глава УГКЦ, — тому що кожного дня дивимося в очі смерті. Ми навчилися жити з перспективи вічності. Ти починаєш наново цінувати людей і людські стосунки, бо знаєш, що як ти сьогодні щось не зробиш для тої людини, завтра ні мене, ні її вже може не бути».

Блаженніший Святослав пояснив, що притча має дві частини: перша розповідає про земне життя, друга — про вічність. На землі ми бачимо багача, який бенкетує, і Лазаря, який бідує: одного — на вершині людської могутності, іншого — настільки покинутого, що лише собаки приходять лизати його рани.

«Але вічність розставляє все на своє місце і показує щось набагато глибше і цікавіше. Ми чуємо, що у вічності, коли кожен потрапив на своє місце — багач до вічних мук, а Лазар на лоно Авраама, — між ними є вирита велика прірва», — наголосив Предстоятель УГКЦ.

Говорячи про походження цієї прірви, він підкреслив, що її людина будує сама ще за земного життя: «Той багач ніколи не бачив цілої руки, яку Лазар до нього простягав на землі, але у вічності просить бодай палець».

На думку Глави УГКЦ, прірву поглибило переконання багача, що йому не потрібні ні Бог, ні інші люди. Він не хотів слухати голосу пророків, про який нагадує Авраам. Тому особливої ваги набувають слова пророка Осії: «Милосердя хочу, а не жертви» (Ос. 6, 6). За словами Блаженнішого Святослава, багатії Ізраїля сподівалися подолати прірву між Богом і людиною самими лише жертвами в храмі. Однак без милосердя така побожність не долає відчуження, а лише поглиблює його.

Справжніми засобами подолання прірви між Богом і людиною, а відтак і між людьми, на думку Глави УГКЦ, є молитва та діла милосердя:

«Митрополит Андрей Шептицький казав, що хто молиться, той уподібнюється до безсмертного Бога. А долати прірву між одною людиною і іншою можна і треба ділами милосердя. Бо саме милосердя допомагає одній людині побачити Бога, присутнього в іншій».

Особливу увагу проповідник звернув на силу молитви під час війни. Він згадав слова німецького духовного письменника Рейнарда Шнайдера, який під час Другої світової війни писав: «Молитва праведника може затримати меч, який занесений над нашими шиями». Також Предстоятель УГКЦ навів думку папи Бенедикта XVI про те, що одна година молитви може більше посприяти зупиненню війни, ніж тижні й місяці мирних переговорів.

«Дорогі матері, у ваших руках є велика сила. Коли світ сьогодні не знає, як долати нові мури й нові прірви, які починають розділяти людство і стають причиною сучасних воєн у різних частинах земної кулі, українська мати вміє молитися», — наголосив Глава УГКЦ.

«Молитва української матері під час війни є тією силою, яка здатна зробити те, що не під силу могутнім світу цього», — додав Блаженніший Святослав.

За словами Предстоятеля УГКЦ, молитва матері здатна долати відстані, поділи й самотність: «Українська мати дуже часто, не маючи поруч своєї дитини, чекає бодай вістки про свого сина чи доню, які воюють на фронті. Дуже часто ті прірви простору і часу можуть навіть бути причиною розпуки. […] Але молитва і милостиня долають простір і час».

Блаженніший Святослав також подякував матерям, які своєю молитвою заступаються за Україну, Церкву та український народ: «Пам’ятайте, що ваша одна година в молитві може бути більш плідною, аніж місяці пошуку мирних розв’язань щодо нашої майбутньої долі», — наголосив він.

На завершення проповіді Глава УГКЦ зауважив, що молитва не може залишатися лише особистим духовним переживанням. Вона має відкривати серце до ближнього й спонукати людину долати прірви, які розділяють людей. «Всяка молитва завжди перевіряється і звершується у ділах милосердя», — підкреслив Предстоятель, знову звернувшись до слів пророка Осії: «Милосердя хочу, а не жертви» (Ос. 6, 6).

Після завершення богослужіння Блаженніший Святослав звернувся до членкинь руху «Матері в молитві», подякувавши їм за багаторічне служіння:

«Особлива вдячність і молитва сьогодні лунає в цій базиліці за вас, дорогі членкині нашого всецерковного руху. Дякую, що ви потрудилися приїхати, щоб разом подякувати Господу Богу за перших 20 років діяльності цього руху і цих спільнот у нашій Церкві», — сказав він.

Глава УГКЦ також нагадав, що особиста молитва не повинна віддаляти людину від церковної спільноти: «Пам’ятайте, що завжди, коли ви молитеся разом, де б ви не були, ви молитеся з Церквою і в Церкві, бо ви є дітьми, членами не тільки руху, але великої церковної спільноти нашої Української Греко-Католицької Церкви».

Окремо Блаженніший Святослав згадав про силу молитви українського народу в час війни, назвавши збереження Києва від російського захоплення одним із чудес над Дніпром: «Україна стоїть, Україна бореться саме тому, що вона молиться».

Після Літургії Блаженніший Святослав вручив Патріаршу грамоту отцю Василеві Вербіцькому, духовному опікуну руху «Матері в молитві» в Апостольському екзархаті в Італії. У грамоті Предстоятель УГКЦ висловив священникові вдячність за ревне душпастирське служіння, відданість і турботу про розвиток спільнот, а також за духовний супровід матерів, які молитвою випрошують у Господа благодать для своїх родин, дітей, Церкви та українського народу.