СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиАрхиєпископ Фізікелла: відірвана від реальності віра не дає відповіді про сенс
«Спільний знаменник для діалогу та зустрічі», — під таким заголовком 3 листопада 2020 року у щоденній ватиканській газеті «L’Osservatore Romano» було опубліковано статтю архиєпископа Ріно Фізікелли, якій автор поділився своїми думками про енцикліку Папи Франциска «Fratelli tutti».
«Вчення завжди передбачає подання, зроблене таким чином, щоб інші могли брати участь у власному досвіді. Енцикліка належить до звичайного вчення Учительського Уряду Церкви, а тому текстом „Fratelli tutti“ Папа Франциск прагне передати послання у світлі братства та соціальної дружби», — цими словами розпочинається стаття архиєпископа Ріно Фізікелли, Президента Папської Ради сприяння новій євангелізації, опублікована 3 листопада 2020 року у щоденній ватиканській газеті «L’Osservatore Romano», в якій автор ділиться своїми думками про енцикліку Святішого Отця «Fratelli tutti».
Правильна герменевтика
«В дійсності, фундаментальне правило правильної герменевтики полягає у тому, щоб дозволити на те, аби текст спровокував нас, перш ніж він промовить до нас те, що нам би хотілося почути. У цьому сенсі, відповідне читання будь-якого тексту вимагає поваги до його цілісності, перед тим, як зупинятися над деталями, та обачності, аби ніколи не виривати якоїсь фрази із контексту, в якому вона живе і набуває повного значення», — наголосив архиєпископ Фізікелла, вказуючи на те, що такі слова, як «брати», «братерство», «дружба» дуже часто вживаються у папському тексті, як синоніми, навіть, якщо їхнє семантичне значення вказує на певні особливості, що характеризують окреме значення цих термінів.
Категорія «братерства»
«Здається, що Папа Франциск узяв категорію братерства для того, аби спробувати в епоху глобалізації знайти спільний знаменник, який міг би дозволити на діалог та щире зіставлення між людьми, які населяють наш маленький світ», — пише далі Президент Папської Ради сприяння новій євангелізації, пригадуючи, що також в інших історичних епохах християни не втікали від подібних починань, а навпаки, мужні у виконанні Божого заклику до євангелізації, вони завжди намагались зрозуміти, який шлях їм краще обрати. І від початків християнства такими дорогами завжди був шлях зустрічі, що сприяв звіщенню новизни християнської віри іншим людям.
Серед інших, архиєпископ згадав про святого Тому Аквінського, який написав свою «Summa contra Gentiles» з тим наміром, аби ввійти у діалог з євреями та мусульманами. У світлі Святого Письма, святий домініканський богослов віднайшов у категорії «розуму» необхідне місце для того, аби розпочати універсальний діалог. А у наш час ми отримали енцикліку Папи «Fratelli tutti», яка через категорію «братерства» бажає висловити прагнення віднайти спільні зв’язки для діалогу між народами та релігіями. Намір Святішого Отця є чітким, про нього довідуємось у 6-му пункті самої енцикліки: «Хоча я написав її, виходячи зі своїх християнських переконань, які оживляють і підтримують мене, я старався написати її таким чином, аби роздумування відкривалось на діалог з усіма людьми доброї волі».
Три контексти енцикліки
Як підкреслив архиєпископ Ріно Фізікелла, Глава Католицької Церкви у своїх енцикліці вживає терміни, які належать, зокрема, до трьох особливих контекстів, про які не варто забувати. Перший контекст — це францисканська духовність, про що довідуємось вже із перших слів Папи, якими автор згадує про святого Франциска з Ассізі та його заклик до євангельської любові стосовно всіх, близьких і далеких, і то не лише з огляду на відстань у просторі. Для святого Франциска, який навіть смерть називав сестрою, вкрай важливим було те, аби християни бачили у кожній особі, не зважаючи на жодні відмінності, ні расові, ні соціальні чи релігійні, брата чи сестру, яких потрібно любити.
Другий контекст, до якого вдається Єпископ Риму, — це притча про Доброго Самарянина, що є іконою, здатною вказати на те, як слід поводитись у житті, аби відновити, відбудувати цей світ. Використовуючи цей образ, автор енцикліки бажав вказати на те, що слід розпочати наново і цього разу розпочати від Євангелія, адже для віруючої людини у цьому питанні не має жодної альтернативи.
«Коли є хтось, хто потребує допомоги, ми покликані діяти там з милосердям, адже усвідомлюємо присутність брата та сестри, які страждають. Серед форм бідності, які сьогодні найчастіше виникають, незаперечним є те, що еміграція та соціальна несправедливість беруть гору з відомих історичних причин. Принаймні, просити про солідарність в ім’я братства — це євангельський наказ бути милосердними, як Отець. Милосердя становить фон для того, аби розпізнати брата в потребі і не пройти повз нього», — наголосив Президент Папської Ради.
А третій контекст — це заклик Шарля де Фуко, святого нашої епохи, який зумів дати плідне свідчення своєї віри в Ісуса, ставши останнім серед найубогіших. На переконання архієпископа, коли християнин намагається знайти спільний знаменник, то не робить цього, залишаючи свою віру збоку: «Зрештою, це справжній вимір віри: пошук, який ніколи не перестає звертатись не лише до змісту віри, але й до самої реальності, на яку потрібно давати відповідь. Віра, відірвана від реальності, яка конкретизується в різних культурах та в людях, що їх населяють, є теорією, а не відповіддю на питання про сенс».
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
