СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиЗа участі понад трьох тисяч педагогів у Старуні відбулася Всеукраїнська проща освітян
У суботу, 26 вересня, у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача в селі Старуня, пройшла щорічна Всеукраїнська проща освітян. Понад три тисячі вчителів, вихователів та викладачів з різних куточків України прибули на це паломницьке місце, щоб разом помолитися за мир, українських воїнів, свої родини та за дітей, довірених їхній щоденній праці.
Центральною подією паломництва стала Архиєрейська Божественна Літургія, яку очолив владика Петро Лоза, єпарх Сокальсько-Жовківський, у співслужінні священників, які приїхали разом зі своїми парафіянами-педагогами. Про це повідомляє пресслужба Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.
Улюблений учень — кожен з нас
У своїй проповіді архипастир звернувся до постаті святого апостола і євангелиста Івана Богослова, день пам’яті переставлення якого вшановували саме тоді. Владика наголосив, що Іван називає себе в Євангелії учнем, якого любив Ісус, не тому, що Христос вирізняв його з-поміж інших, а через його особисте відкриття цієї любові.
Проповідник підкреслив, що кожен християнин покликаний відчути себе любленим Богом учнем: «Маючи цей досвід, що Іван ділиться тим, що він є улюбленим учнем у свого Вчителя, так само кожен з нас може, стоячи перед Ісусом, перед Богом, сказати: „Господи, я в Тебе є улюблений, я в Тебе є улюблена. Ти маєш особливе завдання для мене, Ти мене кличеш до особливого покликання, і Ти завжди мені даєш тих необхідних ласк, які я потребую на кожен свій день“».
Богородиця — учителька віри і слухання
Роздумуючи над материнською опікою Пресвятої Богородиці, архиєрей пригадав хрест Спасителя, де Христос передав Матір під опіку апостолові Івану, а учня — під Її материнський покров. Богородиця постає не лише заступницею, але й прикладом глибокої віри та виконання Божої волі. Вона вчить приймати Слово Боже, зберігати Його у своєму серці та щиро відповідати на Боже покликання щоденною працею.
Вчитель — це не просто професія, але покликання
Окрему увагу владика Петро звернув на зміст учительського служіння, порівнюючи його з євангельським проханням учнів до Христа навчити їх молитви. Апостоли просили навчити їх не див чи влади, а саме молитися, визнаючи потребу в духовному зростанні біля свого Вчителя. Архипастир зауважив, що педагог покликаний не лише навчати предмету, але й бачити людину в кожній дитині: «Вчитель — це є не просто професія. Це є покликання. Покликання, щоби виховати, щоби передати, щоби бачити в тій дитині, яка стоїть перед ним, бачити, що та дитина буде будувати оце майбутнє, яке ми з вами сподіваємося, що воно буде щасливим».
Проповідник завершив науку закликом до освітян щодня знаходити бодай кілька хвилин для перебування біля стіп Ісуса. Саме з цієї молитви та тиші вчитель черпає благодать, внутрішню стійкість і мудрість, якими згодом ділиться зі школярами, перетворюючи почуте Боже Слово на конкретні добрі діла.
Подяка педагогам за їхню працю
Після завершення Літургії архиєрей звернувся зі словом подяки до всіх, хто долучився до організації прощі. Він подякував душпастирям, які викладають у школах, несучи туди присутність Церкви, а також очільнику Патріаршої комісії у справах освіти і виховання о. Петру Майбі за багатолітню працю. Владика Петро закликав педагогів у своїй нелегкій праці завжди покладатися на Господа: «Так важливо є, щоби оте знання, які діти здобувають, щоби те знання, яке ви передаєте, не опираючися лиш на свої сили, але пам’ятаючи, ви робите це з радістю, з любов’ю, а Господь є той, хто зрощує, хто помножує і хто дає народити плід. Тому нехай завжди ця думка буде в цьому вашому непростому, непростому служінні як вчитель, як вихователь в сьогоднішній день».
Екскурія та конференції
Після спільної літургійної молитви учасники зібрання мали нагоду почути від місцевих душпастирів історію розвитку Відпустового центру в Старуні. Священники обителі поділилися тим, як це святе місце зростає та стає важливим осередком духовної віднови для прочан з усієї країни.
Прочани мали змогу роздумати над прикладом блаженного як святого вчителя, взірця цілковитої самопосвяти та жертовного служіння Церкві й українському народові.
Продовженням паломницької програми стала тематична духовна конференція про християнське бачення учительської праці у сучасному світі, яку для вчителів провів капелан о. Христофор Кушпіт, капелан Початкової Католицької школи св. Василія Великого. Її темою стали слова апостола Павла: «Усе, що тільки чините, робіть від душі, як для Господа».
Розпочинаючи свою науку, священник закликав освітян найперше чесно поглянути на реальність, у якій сьогодні доводиться здійснювати своє служіння. «Ми живемо не в ідеальному світі. Приходимо на роботу, де часто бракує ресурсів, де зарплата не відображає тієї колосальної енергії, яку ми віддаємо щодня. Ми стикаємося з втомою, нерозумінням батьків, а часом — із байдужістю самих учнів. І в такі дні дуже легко опустити руки та запитати себе: навіщо я це роблю?» — зазначив доповідач.
Відповідь на це запитання, за словами о. Христофора, християнин може віднайти у Христі: виконувати свою працю не лише заради результату, вдячності чи визнання, але передусім — як служіння Господеві. Священник звернув увагу й на те, що одним із найчастіших звертань до Ісуса на сторінках Євангелія є «Учителю» — «Равві». Сам Христос постає перед людиною як Учитель, тому й покликання педагога набуває особливого духовного виміру.
У своїй конференції о. Христофор також навів приклади людей, життєві історії яких можуть стати натхненням для освітян. Згадуючи Луї Брайля, лектор звернув увагу на безкорисливість учительського служіння: дуже часто учні ніколи не зможуть «повернути» педагогові того боргу любові, часу, терпіння та зусиль, які він вклав у їхнє становлення.
Ще одним прикладом стала історія японського рекордсмена Кента Адачі, шлях якого до успіху пролягав через серйозну невдачу. Провал не став для нього остаточним вироком, а навпаки — спонукав працювати над собою та рухатися далі. Саме такого погляду на помилки, наголосив доповідач, учитель покликаний навчати й своїх вихованців — допомагати їм не зупинятися після невдач, а разом із Христом по-новому дивитися на власні падіння, знаходити мотивацію піднятися та прямувати дорогою свого зростання і святості.
Також освітяни прослухали розповідь о. Олега Федака про незламне життя, підпільне душпастирство та віддане служіння блаженного священномученика Симеона Лукача.
Молитва на завершення прощі
Завершився день спільним Молебнем до блаженного Симеона біля його реліквій. Після богослужіння педагоги мали вільний час для тихих роздумів, приватної молитви біля святинь відпустового місця та спілкування з колегами перед поверненням до своїх навчальних закладів.
За словами організатора прощі о. Петра Майби, СДБ, голови Комісії у справах освіти і виховання УГКЦ, особливо важливою цього дня була можливість зібрати освітян з різних куточків України в одному місці, щоб вони могли пережити досвід духовної єдності та взаємної підтримки. «Ми прагнули зібрати освітян, щоб разом пережити цей духовний момент єдності, підтримати один одного та спільно молитися за нашу Україну, за наших дітей, за наше майбутнє і за українську освіту», — зазначив о. Петро.
Всеукраїнська проща освітян відбувається щороку і щоразу об’єднує тисячі педагогів. Цьогоріч до Відпустового центру приїхало понад 3 тисячі вихователів, учителів, викладачів.
