СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Ярослав Приріз: «Життя майбутнього віку, якого ми ще тільки очікуємо, для Богородиці вже настало»
28 серпня, на празник Успення Пресвятої Богородиці, храм Різдва Пресвятої Богородиці м. Самбора відвідав владика Ярослав Приріз, єпископ Самбірсько-Дрогобицький. У співслужінні місцевого духовенства архиєрей очолив святкову Божественну Літургію.
Під час проповіді владика Ярослав зазначив, що у свято Успення Пресвятої Богородиці, християни мисленно ступають до Гетсиманії — до гробу, де було покладене Її тіло. Про це зазначає пресслужба Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ.
Преображення смерті
«Ця подія — таїнственна, як і таїнственними були стрижневі моменти Її земного життя, про яке розповідають нам Святе Письмо і Священне Передання. У святі Преображення ми роздумували над майбутнім преображенням людського життя, яке нам у Своїй Особі привідкрив Христос Спаситель. А сьогодні, у день Успення Пресвятої Богородиці, споглядаємо торжественне преображення смерти: з трагічної розлуки — у мирне переставлення й сон», — сказав владика Ярослав.
Святий Йоан Дамаскин про цей празник
Відтак проповідник наголосив, що підставою для святкування празника Успення Пресвятої Богородиці є традиція Церкви, яка від апостольських часів засвідчує, що коли Діва Марія закінчила Своє земне життя, Її тіло й душу Ісус Христос забрав до неба. Святий Йоан Дамаскин пояснює нам це таїнство прослави Пречистої Богородиці, кажучи: «Годилося, щоб Той, Хто зберіг Її дівицтво при Своїм народженні, зберіг Її тіло нетлінним по смерті. Годилося, аби Та, що в обіймах Своїх носила Творця як Дитя, перебувала в небесних палатах. Годилося, аби Та, Яка бачила Свого Сина на хресті та серце Якої прошив меч болю, що його не зазнала Вона при народженні Ісуса Христа, оглядала Його, що сидить по правиці Отця».
Чому назва свята «Успення»?
Відтак владика Ярослав зазначив: «Свято Успення відображає радісну впевненість у тому, що після Воскресіння Ісуса Христа смерть не має остаточної влади над людиною». Єпископ пояснив, що слов’янська назва свята «Успення» глибоко богословська, бо вказує на перспективу пробудження. Богомати лише заснула для земного життя, щоб тієї ж миті прокинутися до вічного блаженного життя і з нетлінним тілом вселитися в оселі Небесного Отця. «Життя майбутнього віку, якого ми ще тільки очікуємо, для Богородиці вже настало», — пояснив єпископ.
Величання Богородиці — це пісня до Бога
Проповідник зауважив, що небесне материнство і близькість Пресвятої Богородиці до нас, людей, є однією з основних причин безмежної любови до Неї християн усього світу. Тому в наших богослужіннях ми часто звертаємося до Неї словами: «Пресвятая Богородице, спаси нас!» Величання Богородиці — це пісня до Бога, Який живе і діє в історії, це гимн віри та любови, що лине з серця Діви Марії. Вона жила зі зразковою довірою і зберігала в глибині серця слова Бога до Свого народу, обіцянки, дані Аврааму, Ісааку та Якову, творячи їх суттю Своєї молитви. «Слово Боже у Величанні стало словом Марії, світильником на Її шляху», — додав єпископ.
Після завершення богослужіння владика Ярослав подякував о. Богдану Добрянському, декану Самбірському, і всім священнослужителям парафії за душпастирську опіку над цим відпустовим місцем.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
