СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца відвідав внутрішньо переселених осіб у Домі Паломника в Страдчі
У понеділок, 28 березня 2022 року, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца відвідав внутрішньо переселених осіб, які проживають у Домі Паломника с. Страдч — відпустовому центрі Львівської архиєпархії.
Архиєрей доставив гуманітарну допомогу для жінок і дітей, які знайшли прихисток на території Страдчу. Про це повідомляє пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
«У 2021 року ми відкрили Дім паломника. Цей будинок будувався п’ять років. Він знаходиться відразу біля храму. Тут ми маємо дитячу кімнату, місця, де люди можуть переночувати, кімната психолога, кухня, за допомогою якої можна забезпечувати харчування. Господь показує, що Він не залишає нас: коли із однієї руки щось відходить, то в іншу руку потрапляє якась допомога», — розпочинає розповідь про цей будинок настоятель Страдецької парафіяльної спільноти о. Іван Колтун.
А також поспілкувався з жертвами війни.
«Сьогодні в Україні відбувається війна. І тут свій прихисток віднайшли дуже багато людей, які втратили домівки, своє майно, зв’язок із своїми рідними. Але не втратили у своєму серці України. Вони живуть із цією надією, що все завершиться. І Господь переможе зло», — мовить о. Іван Колтун.
На даний момент тут проживають люди з Києва, Харкова, Маріуполя, Броварів та інших територій бойових дій. У Домі паломника вони забезпеченні проживанням, харчуванням та духовним супроводом.
«Мене звати Юлія. Я — лікар і мати трьох дітей. Ми живемо від Києвом. Коли розпочали падати бомби, ми виїхали, не знаючи того, куди ми попадемо. І Бог нас привів сюди у Страдч. Ми дуже вдячні усій громаді греко-католиків, а також о. Івану та о. Петру за те, що вони нас настільки радісно прийняли і забезпечили нас усім. Наші діти ситі, одягнені. Ми справді почуваємо себе тут, як вдома», — розповідає одна із мешканок Дому паломника.
Для дітей розроблена окрема програма.
Натомість інша мешканка Будинку паломника розповідає: «Мене звати Тетяна. Я — мати і дружина. На нашу рідну землю прийшла війна. Я з Маріуполя. Нашого міста нема. Нічого нема. Завдяки волонтерам з Дніпра, ми вибралися. Ми не знали, куди їхати із сином, — йому 10 років. Відтак ми потрапили до Дому паломника. Мою вдячність не описати словами. У цьому домі — все, що у нас є. Це — цей будинок, о. Петро та о. Іван. Вони забезпечили нас житлом, дахом, їжею, — усім необхідним для нас. Коли це закінчиться, ми навіть не знаємо, куди повертатися. Але точно знаємо, що ми тут у безпеці».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
