СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца у Підлиссі: «Уміймо поділитися тим, що Бог робить для нас»
«Ми зустрічаємо Бога у храмі, у молитві, на горі, на лоні живої природи. Вміймо показати цю дорогу також іншим, вміймо поділитися тим, що Бог робить для нас. Так вчить нас робити Маркіян». Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца під час проповіді до вірних у Восьму неділю після Зіслання Святого Духа під час традиційної щорічної прощі на Білу гору у селі Підлисся (Золочівський район, Львівська область), родинному селі о. Маркіяна Шашкевича. Архиєрею співслужили священники Львівської архиєпархії.
«У першу неділю серпня наші життєві стежини вже традиційно ведуть на Золочівщину, до Підлисся, на Білу Гору. Нашим орієнтиром тут є хрест, який видніється здалека. Потрібно докласти зусиль, щоб піднятися на цю гору. І це є також своєрідною жертвою. Ісус Христос йде на гору та хрест не задля якогось рейтингу чи кар’єри, а для порятунку людини», — зазначив на початку проповіді владика Володимир Груца, як про це інформує пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
А як відпочивав Ісус?
«Тут серед чудових краєвидів відпочиває душа. На природі серед Божого Творіння душа розмовляє з Творцем. Тут на перший погляд не хочеться нікого бачити чи чути, бо так зачаровує природа», — ділиться спостереження архиєрей.
«А як відпочивав Ісус?» — запитує проповідник і відповідає: «Він цього без сумніву потребував. Водночас це був для Нього час особливої зустрічі з Богом Отцем. Євангеліє розповідає, що він відплив човном на самотнє і пустинне місце, щоб побути на самоті. Але якимось чином народ про це довідався, віднайшли Його люди. Щось їх заставило шукати Вчителя з Назарету, Він багатьох уздоровлював. Але настане пізня година і народ зголодніє; це цілком природне явище»
Різні види голоду
За словами проповідника, почуття голоду переживають люди на цілій землі в різний спосіб. Мільйони людей дійсно голодують, не мають що їсти, бо стали жертвами несправедливості або недбайливості, хоча на землі мало б вистачити їжі для всіх. Не думаю, каже владика Володимир, що Бог-Творець у момент створення світу у чомусь помилився. Він подарував нам землю як великий скарб. Скільки урожаю знищено на нашій землі внаслідок сучасної війни? У цій війні зерно стає зброєю, предметом торгів.
Також проповідник зауважив, що крім фізичного голоду є ще духовний голод: брак довіри, самотність, прагнення миру, справедливості… Прийшов Христос на землю, щоб заспокоїти голод людини. Бо Він сам сказав про себе: «Я дорога, правда і життя».
Внутрішній голод людини за Богом
Відтак владика Володимир запрошує повернутися на сторінки сьогоднішнього Євангелія, де бачимо безпорадність учнів. Вони кажуть: пустинне, порожнє це місце, треба народ відпустити, щоб собі щось купили їсти. Ісус знає, що відпустити людей не розв’яже їхніх проблем. Люди тоді б купили хліба, з’їли і що далі? Щось більше заставило людей шукати Ісуса, за ним йти, переривати Йому відпочинок.
«Люди не лише перебували в пустинному місці, у їхніх серцях була порожнеча. Знову ж таки, розмноживши хліб, Ісус міг людям просто роздати цей хліб і відпустити їх, щоб надалі мати спокій. Але порожнеча була глибша. Не було сенсу відсилати людей туди, звідки вони прийшли з порожнім серцем. Тому цей великий Педагог робить інакше: каже людям сісти і разом їсти. Ціллю було зібрати людей, разом побути, поговорити, бо цього завжди бракує», — розповідає проповідник.
«Після пандемії люди відчувають велику потребу зустрічі, тим більше, що разом легше лікувати страх та рани війни. Ісус Христос віддає себе в Євхаристії, щоб ми жили. Ми сьогодні на цій горі ламаємо євхаристійний хліб, який не можна купити, а лише з вдячністю прийняти», — підкреслив проповідник.
Життя для ближніх і з ближніми
«Християнство — це не приватна річ. Це релігія спільноти, бо з Ісусом завжди було багато народу, особливо коли ставалися чуда. Але потрібно завжди вірних слуг, які проповідують благовість, стають інструментами Бога у творенні чудес», — сказав владика Володимир.
«Одним з таких був і є Маркіян Шашкевич. Сьогодні ми з великою вдячністю вступаємо на його рідну землю, ходимо стежками його дитинства, молодості. Протягом свого короткого життя йому вдалося зробити багато добра. Це показує, що ми як люди XXI століття також можемо праведно жити, робити добрі справи. Для цього не треба бути при владі, щоб робити добро, послужити. Хоча і для цього, крім добрих намірів, необхідно мати потрібні ресурси», — додав архиєрей.
«Ми зустрічаємо Бога у храмі, у молитві, на горі, на лоні живої природи. Вміймо показати цю дорогу також іншим, вміймо поділитися тим, що Бог робить для нас. Так вчить нас робити Маркіян. Це не завжди легко, бо кожна людина вільна у своєму виборі, але Бог нікого не перестає любити. Нехай приклад нашого життя буде світлом для тих людей, які ще Бога не впізнали або від Нього відійшли. Нехай наше життя буде таким, що якщо хтось піде за нами, щоб він дійшов до вічної радості», — побажав єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
Після завершення Божественної Літургії спільно помолилися панахиду за о. Маркіяна Шашкевича та загиблих Героїв України.
Відтак відбувся мистецький вечір «Світло Маркіяна».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
