СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца: «Отримає „пасхальні очі“ той, хто з чистим серцем перейде терпіння до кінця»
Гріх, темрява і смерть не є останніми словами Бога. Останнім виразним словом Бога є життя. Перед кожним Страсним тижнем перед нами стоять нові виклики. У нашому житті з’являються нові Юди і Пилати. Також з’являються нові Вероніки і Симони Киренейські. Ми отримуємо шанс ставати тими іншими. З молитви і з трапези Господньої, стоячи у стіп Ісуса черпаємо для цього сили. У цьому переконаний владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. Про це архиєрей сказав під час проповіді у Квітну неділю в архикатедральному соборі Св. Юра.
Владика Володимир зауважив, що хоч завершується період посту і Богослужіння вже мають пасхально-радісний характер. Нам доведеться ще багато чого пережити, щоб побачити світло Великоднього ранку.
«Вчора ми розпочали згадувати Страсний тиждень, який можна без сумніву назвати найбільш трагічним в історії людства. Через те, що сталися драматичні речі, які навіть трудно собі уявити. Ісус Христос прийшов на землю до людей, а люди шукають способу його погубити. Також дуже неприємним моментом у цьому тижні є зрада апостола Юди. Найближчі учні покидають свого вчителя, а один з них, дуже близький йому, відрікається. Спасителя видають на ганебну смерть, незважаючи на відсутність злочину. Його ніхто не захистив, зокрема прокуратор Понтій Пилат Ісуса остаточно розпинає. Уявімо собіЮ яких страждань зазнала мати Христа, Пресвята Богородиця, яка добре знала, що її Син абсолютно не винен. Вона перейде хресну дорогу до кінця і разом з Іваном споглядатиме на хрест», — зауважив єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
«Що в цьому є важливого і істотного?» — запитує він.
Відповідаючи, що «лише той, хто є безгрішним, чистим серцем, не боїться хреста, має силу перейти терпіння, отримає „пасхальні очі“, щоб побачити Воскресіння».
«Іван перейшов стежину терпіння і має що сказати своїм слухачам. Вчора євангелист Іван провадив нас до Витанії, до дому Лазаря, в якому перебував Ісус на вечері. Лазар сидить за столом. На перший погляд повертається до кулінарійного виміру життя, бо хоче їсти. Кожна жива людина хоче їсти. У їхньому домі панує атмосфера радості. Дорога Лазаря теж була драматичною, позаяк перейшла через смерть і гріб. Ми сьогодні собі можемо задуматися, що кожен з нас помре. Ситуація непевна, то може було б добре, щоб так сталося. Проте, кожен з нас має місію на землі — використати час на якість добрі справи. Ісус вказує на своє Воскресіння у воскресінні Лазаря. Великодній ранок у житті християн ніколи не минає. Саме тому Лазар перебуває за трапезою з Ісусом, який є джерелом життя у всіх вимірах. Він чітко пізнає той голос, який покликав його з гробу до життя. Марія намазує ноги Ісуса миром. Це символ поваги і водночас знак смерті. Так є і у житті, що радість переплітається зі смутком. Вчора ми святкували радісний в’їзд Христа до Єрусалиму і чули слово „осанна“. Проте, ті самі люди скажуть йому „розіпни“», — пояснив архиєрей.
Владика Володимир Груца переконаний, що так стається, бо такою є людина. «Сьогодні в нас все добре, а завтра ми грішимо і все змінюється. Гріх, темрява і смерть не є останніми словами Бога. Останнім виразним словом Бога є життя. Нам так важливо йти до джерела цього життя попри всі перешкоди».
За матеріалами релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
