СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВладика Володимир Груца до «Матерів у молитві»: «Дякую, дорогі матері, що молитеся та несете віру, надію й любов іншим людям»
«Дякую вам, що вірите навіть в безнадії. Часом можемо думати, що Бог нас не чує. Бог через чекання вчить людину терпеливості. Йому, зрештою, належить вічність. Кажуть, що Бог створив час, а про поспіх нічого не сказав. Тому ми не мусимо за життя отримати відповіді на всі наші запитання і виклики, для цього є також вічність. Наше завдання тут і тепер — бути в єдності з Богом». Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, під час проповіді у Глинянах з нагоди традиційної щорічної архиєпархіяльної прощі руху «Матері у молитві». Архиєрею співслужили духівники цих спільнот.
«Вітаю всіх вас у чудотворному місці, в Глинянах, на прощі християнського руху „Матері в молитві“ Львівської архиєпархії. Ми зустрічаємося в древньому храмі Успіння Пресвятої Богородиці», — привітав проповідник паломниць з усіх куточків архиєпархії.
Насамперед — молитовне служіння
«Матері моляться, несуть віру, надію та любов іншим людям, зокрема в своїх родинах. У серці матері присутня молитва за дітей. Цей рух є передусім молитовний, про це виразно говорить статут. Можемо сказати, нині так потрібне соціальне, харитативне служіння. Але як потрібна молитва! Це не є втрата часу. Тим більше молитися не є завжди легко, це вимагає зусиль та боротьби проти перешкод. Матері зустрічаються регулярно на молитву в наших парафіях, храмах. Тим самим вони себе взаємно підтримують, зокрема в прагненні святості. Ось ми зібралися на прощу, щоб разом молитися, взяти участь у Святій Літургії, послухати слово життя», — зазначив владика Володимир.
Непоспішне воскресіння дочки Яіра та зцілення кровоточивої
Відтак архиєрей, аналізуючи сьогоднішнє євангельське слово, зауважив, що воно є своєрідним тріумфом віри. А це стається через зустріч людини з Ісусом Христом, зокрема через дотик.
«Спочатку приступив до Ісуса начальник, — згідно Євангелії від Луки це був Яір. Він просив не за себе, а за дочку, бо дитина вмирала. Але Ісус чомусь не спішить до нього додому. Йде, але не спішить. Ситуація набирає вершини драматизму, бо кажуть, що дитина померла. Можна сказати, що Ісус спізнився чи забув, куди мав йти, кому допомагати. Чи Він не може всім відразу допомогти? Але в очах Ісуса ця дитина спить, він бере її за руку і повертає до життя, сам будучи життям», — пояснив він
Опісля, проповідник додав: «Причиною затримки могла бути жінка, яка мала кровотечу. У своєму горі вона наважилася прийти до Ісуса. У даному випадку йдеться не лише про втрату крові, а також втрату життєдайної сили. За юдейським законом така особа вважалася нечистою, її життєвий простір був дуже обмежений. Не могла нікого доторкнутися, бо інший став би нечистий. Ніхто не міг після неї сісти, бо крісло нечисте, тому вона не могла сидіти. Вона була тягарем для інших, була ізольована. Така людина не могла йти на релігійні зібрання, лише виконувала приватно молитовні практики. Тому зрозуміле її соціальне становище. Але вона, все ж таки, довірилася Ісусові, дотикається до Нього. У момент дотику вона стає здоровою. „Віра твоя спасла тебе“ — каже їй Ісус. Він серед багатьох людей побачив її віру. Ісус також звертається до неї „Дочко“. Можливо вона ніколи не чула такого лагідного слова, невідомо, що було з її батьками. А Ісус дарує їй це слово і ще здоров’я».
Дотик Бога
«В обидвох випадках є, отже, зцілення через дотик з Ісусом. Він наголошує не так про здоров’я чи фізичне зцілення, а про спасіння. Спочатку важлива віра, а потім оздоровлення. А що нам заважає дотикати Бога, немов би взяти Його за руку? Тоді нам нічого не може перешкодити в спасінні, бо ми з ним в єдності», — переконаний архиєрей.
«Дотик Бога до людини присутній в Церкві до нинішнього дня. Зокрема, священник, даючи Святе Причастя, говорить опісля: „Оце діткнулося уст твоїх, відійме беззаконня твоє і всі гріхи твої очистить“», — наголосив владика Володимир і попросив: «Тому не біймося дотикати Бога, Він сам пропонує нам свою руку. Можливо, ми боїмося або щось нам перешкоджає? Зокрема певні гріхи можуть нам не давати цього зробити. Для цього є вихід! Маємо в Церкві великодній дарунок прощення гріхів, яке відбувається в сповіді. Найважливіше до Бога йти з вірою і довірою, а Він знає, що з нами робити та куди нас провадити! Адже Він виходить з ініціативою любові до людини».
Бог створив на землі матерів, щоб були там, де Його нема
«Ісус, будучи розп’ятий на хресті, водночас простягає свої руки до нас, прагне нас обійняти. Тут, в Глинянах, дотик Бога до людини і пропозиція обіймів по-особливому присутня в чудотворній іконі розп’ятого Ісуса Христа. Під хрестом стається великий жест та заповіт любові. Марія бере під материнську опіку Івана, а Іван отримує матір. Богородиця є взірцем і прикладом для кожної матері. Кожна жінка носить в собі дар материнства: біологічного чи духовного. Тому, дорогі матері, дуже цінною є ваша молитва і дарування любові. Одне прислів’я говорить: „Бог створив на землі матерів, щоб були там, де Його нема“. Тобто, Бог є там через матерів, послуговується ними», — мовив владика Володимир.
Наприкінці Божественної Літургії адміністратор парафії у Глинянах отець Андрій Лукачик подякував архиєрею за присутність та звершену молитву у непростий воєнний час.
«Паломництво „Матерів у молитві“ є для нас однією з найважливіших подій, яка назавжди залишається у нашій пам’яті. Дякую владиці, всім отцям, парафіянам, нашій спільноті „Жінки мироносиці“ за допомогу у підготовці цього паломництва», — зазначив отець Андрій Лукачик.
Завершилося паломництво освяченням води.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
