Владика Діонісій Ляхович: жити і діяти в ім’я Пресвятої Трійці

12 червня 2020

Ми вчора святкували Зіслання Святого Духа, а сьогодні Церква нам дарує Празник Пресвятої Тройці, і нас запрошує до того, щоб ми поринули у незглибиме таїнство Божого життя. А це поринання починається вже у першому знаку хреста…

Нас навчили жити та діяти в ім’я трьох Божих осіб, а не у своє ім’я…

Мені пригадуються дуже ще свіжі картини з дому батьків, коли моя мама братові чи сестричці, яких ще колисали у колисці, складала три пальчики правої руки разом і ними знаменувала її чоло, груди і рамена і навчала першої молитви, творячи знак хреста кажучи: «В ім’я Отця і Сина, і Святого Духа». Дитина ще не могла нічого розуміти, але вона вже впроваджувалася у глибинний зміст віри. І також нас хрестили в ім’я трьох Божих осіб. Це було в дитинстві і буде до кінця нашого життя. Нас навчили жити та діяти в ім’я трьох Божих осіб, а не у своє ім’я. Це серцевина християнського життя!

Жодна Божа особа не діє сама від себе, але завжди через іншу особу

На Вечірні Зіслання Святого Духа ми співали стихиру, яка виявляє глибокий зміст життя Пресвятої Тройці.

Прийдіть, народи світу, поклонімся Богові в трьох особах: Синові в Отці зі Святим Духом. Отець бо споконвічно родить Сина споконвічного та співпрестольного, а Дух Святий є в Отці співславлений з Сином: одна сила, одна природа, одне Божество. Йому поклоняючись, усі виголошуємо: Святий Боже, що все твориш Сином, за співдіянням Святого Духа! Святий Кріпкий, що нам Отця об’явив і в світ послав Святого Духа! Святий Безсмертний і Душе — Утішителю, що від Отця виходиш і в Сині перебуваєш: Тройце Свята, — слава Тобі!

Ця молитва нас учить, що жодна Божа особа не діє сама від себе, але завжди через іншу особу. Кожна особа абсолютно досконала, проте абсолютно пасхальна, вихідна, та, яка дає і приймає, без найменшої риси авторитаризму, чи пошуку самореалізації. Три особи, але «одна сила, одна природа, одне божество», і можемо продовжувати і додавати: один престол, одна чаша, одне життя, одне світло, одне коло любові. Адже Бог єдиний у любові — «Бог — це любов» (І Йо. 4, 8). А любов — це вічна динаміка, життя, сопричастя з іншими особами. Три особи, проте одна любов, одна сила, одне божество, одне світло, одне життя… пасхальне, вихідне, благородне, жертовне, те, яке дає і приймає: «Все моє — твоє; твоє ж — моє» (Йо. 17, 10). Папа Бенедикт ХVI каже, що «Бог не живе у прекрасній самотності; навпаки Він є невичерпним джерелом життя, яке безупинно дається у сопричасті… Все походить від любові, прямує до любові і рухається поштовхом любові, самозрозуміло, відповідно до різних рівнів свідомості і свободи» (Папа Бенедикт XVI, ANGELUS, Solennità della Santissima Trinità, 7 червня 2009 року).

Пресвята Трійця завжди виходить назустріч

Пресвята Тройця не закривається у своєму внутрішньому житті, вона завжди та, яка дає, яка виходить на зустріч: «Бог бо так полюбив світ, шо Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним» (Йо. 3, 16). Життя Пресвятої Тройці дається світові, і ми хрестились у спосіб життя Пресвятої Тройці, і тільки в такому способі життя — вічне життя, дається і приймається безперестанно, на віки віків.

Пресвята Трійця — це домівка жертовної любові, і до цієї домівки покликаний кожний, хто охрестився в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа… «Страху нема в любові… Досконала любов проганяє геть страх» (1 Йо. 4, 18).

Троїчний спосіб життя: Ісус приніс, а Церква покликана продовжувати

Саме троїчний спосіб життя Ісус Христос приніс у цей світ. Христос залишає свою рівність з Богом, стає людиною, убогим і слугою… (пор. Флп. 2,5–11). Він своїм життям об’являє сопричастя любові. Він слухає Отця і чує потреби інших людей. Він той, що служить і не боїться недосконалості, а просто біжить на зустріч, туди, де є біда і нужда. Він той, що ділить хліб і є Хлібом життя. Він так любить, що все віддає заради людини, до останньої краплини крові і води, повноту свого життя. Це Його Євангелія і Його молитва. І таке саме завдання усіх тих, що увірували у Христа і охрестилися в Iм’я Отця, і Сина, і Святого Духа.

Церква, як установа Ісуса, запрошена діяти в ім’я Пресвятої Тройці і ІІ Ватиканський собор визначає саме Церкву, як «зібраний народ в єдності Отця, і Сина, і Святого Духа» (LG, 4). Отже, Церква має своє джерело у Пресвятій Трійці. У Пресвятій Трійці три Божі Особи творять одне коло Любові, тож і Церква одна в любові, «один Бог, одна віра, одне хрещення. Один Бог і Отець усіх, що над усіма й через усіх і в усіх» (Еф. 4, 5–6); іншими словами, Церква — це сопричастя любові усіх вірних: католицька в любові і православна у вірі. Тому найбільший сором — це коли християни поділені між собою, не визнають присутності інших, не ідуть на зустріч. Протирічать собі, хоча хрестяться багато разів на день, і устами шепочуть ім’я Боже.

Любов не може бути закритою в собі

Церква, яка створена на зразок Пресвятої Тройці, стає матір’ю і вчителькою служіння, виходу на зустріч іншим. Папа Франциск постійно наголошує про Церкву у виході, служебницьку настанову, троїчний і христологічний стиль життя: слуги убогого і смиренного (пор. ПС 11), який проявляється перш за все свідченням жертовного життя. Григорій Назіанський каже: «Очисти спершу себе, тоді очищай інших; дай себе навчити, щоб інших повчати; стань світлом, щоб іншим світити; будь близько Бога ти, щоб інших до Бога притягати; освяти себе, щоб інших освячувати» (Orazione, II, 71, PG 35,479).

Любов не може бути закритою в собі… Любов завжди жертовна! Бог так «полюбив світ, що віддає свого Сина у світ, який приймає на себе всю людську нужду і печаль» (пор. Йо. 3, 16), щоб відновити цей втрачений образ Божий у людині, цей образ, якого людина втратила первородним гріхом, закриттям у собі.

Скільки разів на день ми робимо знак хреста і промовляємо: «В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа», і всі наші літургійні молитви завершуються прославою Отця, і Сина, і Святого Духа, тому ми би мали жити і діяти в ім’я Пресвятої Тройці. Наш спосіб життя або відображає Пресвяту Тройцю, або це просто механічний жест, а може і магічний. Одного разу в Україні злодії, викрали авто монахинь, а спостерігши, що машина записана на церкву, вирішили віддати, і покликали власника. Повертаючись до монастиря, власник спостеріг, як злодії, проїжджаючи попри церкви, робили знак хреста. В чиє ім’я вони викрали машину? Питання для роздумів кожному з нас!

Ми запрошені, щоб увійти у таїнство Пресвятої Тройці, і наша вічність буде постійною новизною, адже у любові страху немає, а радість безконечна.

Я почав і завершую цю проповідь «в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа», в ім’я Пресвятої Тройці, а не в моє ім’я!

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, амінь!

† Діонісій Ляхович,
апостольський делегат із повними правами екзарха в Італії

Рим, у празник Пресвятої Трійці
катедральний храм Свв. мчч. Сергія і Вакха,
7 червня 2020 року