Владика Богдан Манишин помолився Хресну Дорогу на Страдецькій горі з родинами загиблих захисників
14 вересня 2024 року, в день свята Всесвітнього Воздвиження чесного і животворного Хреста Господнього, на Страдецькій горі відбулася Хресна Дорога за перемогу і мир в Україні та за наших захисників і їх родини, яку очолив владика Богдан Манишин, єпископ-помічник Стрийської єпархії, Голова Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ.
На спільній молитві були присутні численні вірні, зокрема військові капелани, військовослужбовці, учні Львівського ліцею імені Героїв Крут, родини загиблих героїв та родичі військових, які зникли безвісти, як зазначає пресслужба Стрийської єпархії УГКЦ.
Що таке мудрість хреста?
На завершення Хресної дороги владика Богдан звернувся до присутніх зі словом, у якому відзначив, що цього дня молільники зібралися у стіп Богородиці, щоб глибше пізнати Божу волю щодо себе, рідних, близьких. «Ми єднаємося у молитві за нашу Батьківщину, ми хочемо вимолити для неї перемоги», — окреслив мету духовної події архиєрей.
Далі єпископ пригадав слова митрополита Андрея Шептицького з укладеної ним молитви про Божу мудрість, де він взиває до Бога, кажучи «Господи, дай мені мудрість хреста і мудрість крови». Що ж це за мудрість хреста для нас? — відразу запитує єпископ.
«Можна сказати, що це те, що не може вміститися в рамки людського мислення. І коли ми бачимо перед собою хрест, це для нас завжди знак терпіння, але терпіння благословенного, без якого ми не можемо бути спасенні», — сказав він.
Терпіння, яке приносить плід
Продовжуючи, єпископ звернув свою увагу на те, що у цю жорстоку війну, світ дуже часто звинувачує Бога: а де Бог, чому Він мовчить?
«Коли ми побачимо, який добрий і милосердний до нас Бог, то зможемо зрозуміти те, що не вміщається у чисто людську свідомість. Ми будемо зростати у вірі. Терпіння, яке сьогодні несуть наші християнські родини, стільки горя, домовини з нашими героями… Хтось зворушується, знаходяться теж ті, хто залишається байдужими, але ми християни маємо дати кожному розуміння, що все це недаремно, бо вже сотні літ Україна боронить Європу ціною життя своїх синів і доньок. Щоб надати сенс терпінням і пояснити наше терпіння Господь використав приклад жінки, котра чекає на пологи. Ісус каже „журба жінці, як година її вибила, але як вродить дитятко, то і пам’яті про терпіння її немає“», — промовив архиєрей.
Ті, хто зберігають слово, здатні віддати своє життя
Як мати нам таку свідомість? Як зростати нам у тому, щоб так жити, мислити і любити? — продовжив запитувати владика Богдан.
Відтак відповів: «Каже Ісус: „Хто увірує в мене і слова мої берегтиме, той смерті не побачить повіки“. Як це, не побачити смерті, коли вона навколо? Святе Письмо про це нам багато розкаже… Якщо ми будемо зберігати слово, ми будемо подібні до тих, хто віддав за нас своє життя. І ті, хто зберігають слово, здатні віддати своє життя, покласти себе на жертовник любові до Бога і України. І так, кров мучеників стає насінням християн. Ми можемо побачити приклад Омеляна Ковча, Максиміліана Кольбе, новомучеників нашої землі, які могли сказати так, як Омелян Ковч: „Тут я бачу Бога“. Марія зберігала все у своєму серці, і коли ми будемо зберігати в своїх серцях ті слова, ми завжди будемо знати, що ті, хто любить нас аж настільки, що віддає за нас своє життя, вони не вмирають, вони від смерті перейшли у життя. А їхня любов переходить до нас і з нашого серця викликає голос сумління, який каже: „Якщо я ще на землі, я маю пізнати Божу волю і якнайкраще її виконати“».
Дати Богові місце у нашому житті
«Тож нехай сьогодні наша молитва всім товаришує, щоб ми могли з радістю взяти свій хрест, зробити все для того, щоб в країні, у якій прилітають ракети, ми могли засвідчити багато чуд. Бо багато ракет не розривається саме там, де священники роблять об’їзд зі Святими Тайнами, обхід з чудотворними іконами, моляться. Там зло не може подолати, ми маємо не пускати його. Ми маємо якнайкраще пізнати Божу волю, її виконати і дати йому місце, бо Бог є там, де його запрошують», — сказав на завершення владика Богдан Манишин.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ