Владика Богдан Дзюрах: Богородиця — Мати і Вчителька життєдайної любові

20 травня 2020

Дорогі браття і сестри! Боротьба за життя триває. На чиєму боці є ми? Бо у цій боротьбі ніхто не зможе залишитися осторонь, пасивним чи байдужим спостерігачем. У ній неможливо зайняти вигідну і комфортну для багатьох «нейтральну позицію», у ній нема нейтралітету! Бо наш Господь нас попередив: «Хто не зі мною, той проти мене. І хто зі Мною не збирає, той розсипає» (Мт. 12, 30).

Владика Богдан Дзюрах: Богородиця — Мати і Вчителька життєдайної любові

Любов відповідальна є завжди любов’ю життєдайною. Не може бути інакше, якщо Любов є власним іменем Бога, подібно як і Життя. Господь Ісус сказав про ціль свого приходу на цей світ: «Я прийшов, щоб мали життя — щоб достоту мали» (Йо. 10, 10). Усе, чого торкається Божий Дух, Дух Воскреслого Спасителя, оживає, відновлюється, воскресає. Диявол, супротивник і ненависник Бога і людини, навпаки, коли приходить, то приносить зі собою не благословення, а злослів’я, оману, пропаганду; він не дає життя, а загрожує життю і відбирає життя. Про нього каже наш Господь Ісус Христос «Він душогубець від початку, і правди він не тримався, бо правди нема в ньому. Коли говорить брехню, зо свого говорить, бо він брехун і батько лжі» (Йо. 8, 42.44).

Любов життєдайна

Господь Бог є Правдою, Дорогою, Життям (див. Йо. 14, 6), а Його відвічна безкорислива любов є життєдайною. Про це звіщає Боже Слово від першої сторінки Священного Писання і до останньої. Початок людського роду позначений творчим актом цієї Божої життєдайної любові: «Тож сказав Бог: „Сотворімо людину на наш образ і на нашу подобу… І сотворив Бог людину на свій образ; на Божий образ сотворив її; чоловіком і жінкою сотворив їх. І благословив їх Бог…“» (Бут. 1, 26–28).

Так само останнє слово в людській історії буде не за смертю, а за Богом, за життям. Бо ось остання Книга Біблії — Одкровення Йоана Богослова закінчується описом чудового видіння: «І побачив я місто святе, Єрусалим новий, що сходить з неба від Бога… І почув я від престола голос великий, що говорив: „От, житло Бога з людьми, і він житиме з ними, вони ж народом його будуть, і сам Бог буде з ними, і витре кожну сльозу з очей їхніх; і смерти не буде більше, ні скорботи, ні плачу, ні болю не буде більше, бо все попереднє минуло“».

Історія одного воїна

Як дуже тужимо ми всі сьогодні за цим моментом, коли все попереднє вже мине, коли Господь витре сльозу на кожному людському обличчі і смерти вже не буде більше, ні плачу, ні скорботи! Коли ми зможемо радіти життям і випромінювати радість Божого життя, яке б не було затінене тривогою, страхом і смутком. Минулого тижня я зустрів одного офіцера Українських збройних сил, який був на війні від самого початку. Він був проїздом в Києві, бо їхав додому на Полтавщину, щоб привітати маму з 55-літнім ювілеєм від дня її народження. Справді чудове свято! Бо немає нічого кращого, як мати, що тримає на своїх руках новонароджене дитя. І не буває нічого сумнішого, як мати, яка огортає своїми руками домовину, в якій лежить бездиханне тіло вбитого на фронті сина… Отож, вже прощаючись, той офіцер признався, що йому буде дуже важко у той день родинних святкувань. На моє здивування, він тремтячим голосом сказав, що саме того дня у Львові будуть хоронити його побратима, вістка про трагічну загибель якого в прифронтовій зоні прийшла зі Сходу цими днями…

Наша радість від життя перемішується з жалобою і смутком

Так, поки що наша радість від життя перемішується з жалобою і смутком, бо, як підкреслює наприкінці своєї Енцикліки «Євангеліє життя» св. Іван Павло ІІ, тут, на цьому світі «життя є завжди в центрі великої боротьби між добром і злом, між світлом і темрявою» (EV 104). І ця боротьба триватиме аж до кінця світу. Бо в Книзі Одкровення великий знак на небі — «жінка, одягнена у сонце, яка мала родити», — супроводжується загрозливим видінням»великого червоного дракону, який стоїть перед Нею, щоб коли народить, пожерти Її Дитя» (див. Одкр. 12). Як пояснює Папа, цей дракон є образом Сатани, злої персоніфікованої сили, а з ним — усіх сил темряви і зла, які діють в людській історії, щоб нести руїну і загрозу людському життю.


Єдиним джерелом зла є гріх

Ця зла сила, яка відбирає нам радість життя і несе загрозу та загладу людському життю, проявляє свою руйнівну дію різними способами, за усіма з яких остаточно криється єдине джерело, а саме гріх, бо сказано в Священному Писанні, що заплатою за гріх є смерть (див. Рим. 6, 23):

  • гріх Каїна, який не просто залишив кривавий слід далекому біблійному минулому (якби ж то той кривавий слід просто залишився в минулому, немов страшне жахіття, що його згадують як пересторогу і науку), але на превеликий жаль, гріх людиновбивства проходить червоною ниткою крізь всю людську історію, а часто протікає і потоками кривавих рік крізь долі і історії народів і країн; ми мали позавчора нагоду ще раз пригадати собі усі жахіття, які полишив після себе кривавий комуністичний терор на наших землях;

  • гріх Ірода, що напосідається на життя новонароджених. В наших часах цей гріх сягає у своїх смертоносних намірах щораз то дальше назад до самих початків людського життя. До цих початків, доступ має лише Господь, бо він є Джерелом життя і Життєдавцем. Проте, сьогодні вже людина узурпує собі Боже право і Божу владу над життям людини. І тоді починається велика і кривава війна проти людського життя — мільйони вбитих ненароджених щорічно (нехай сховається зі своєю вражаючою статистикою короновірусна епідемія), дитячі ембріони використовуються для косметичних цілей, або викидаються як непотріб, як відходи, як сміття — святе і недоторканне людське життя, безцінний Божий дар! Я б сьогодні теж не стояв тут перед вами, якщо б моя мама свого часу, коли носила мене під своїм серцем, а її намовляли зробити аборт, рішучо не відповіла: «Нехай я помру, але дитина має жити!»… Останніми днями зав’язалася у публічному просторі дискусія про так зване «сурогатне материнство», яке є новітньою формою експлуатації жінки і руйнування родини та сімейних цінностей, не кажучи вже про права тих нещасних дітей, яких трактують як товар, що можна оплатити, замовити під задані наперед критерії, доставити, а якщо щось не відповідатиме очікуванням, то — відмовитись, чи просто знову ж таки — абортувати! А за усім цим криється одне: гріх зневаги до людського життя і ненаситне грошолюбство, яке пробує прикритися ширмою закону, фальшивого співчуття чи зроблених на замовлення соціологічних опитувань. Буквально вчора в одній із публікацій знайшов підтвердження цього свого переконання: «Це — результат корупційної діяльності всіх, хто отримує прибутки від сурогатного материнства», — упевнено твердив експерт.

  • гріх Пилата, несправедливих суддів, корупційних вершителів кривосуддя, які ще зовсім недавно тисячами щодня відправляли невинні жертви в м’ясорубку тоталітарного режиму, але і сьогодні скільки то поламаних життів і доль укриваються за гратами СІЗО і наших тюрем через неправедні суди і несправедливі вироки!

  • гріх Юди грошолюбця, коли через захланність і ненаситне прагнення збагачення заманюють у підступні сильця сумнівних кредитів чи позичок людей, що не можуть звести кінці з кінцями у своєму житті, а потім вони, доведені до повної безвиході і не можучи сплатити рахунки в банках, зводять рахунки зі своїм життям;

  • зелений змій, наркотики та інші одурманюючі засоби — яке велике і кроваве жниво пожинають вони щороку на нашій землі, в тому числі і серед молоді!

  • безробіття та неможливість чесною працею і належною винагородою за неї забезпечити гідне життя для себе і для своїх родин, що змушує мільйони українців — батьків і матерів покидати рідну землю і свої родини і вирушати в незвідані світи. Хтось схильний дуже швидко рахувати їхні заробітки: скільки то мільярдів доларів чи євро внесуть за рік заробітчани до державного бюджету. А хто порахував усі страждання, стреси, розбиті сім’ї, дітей, що виростають без батьків, відсутність на дальшу перспективу будь-якого захисту для тих, хто сьогодні тримає на плаву українську економіку, а завтра повернеться назад — виснажений фізично, духовно і психічно?

  • Чи їх буде чекати така сама доля, як нинішніх стареньких дідусів і бабусь, які усе своє життя тяжко працювали, а тепер мусять виживати на подачку у 2 тис. гривень? Можна б подати для наших урядовців простий критерій визначення мінімальної пенсії для цих осіб похилого віку: вбачати в кожній з них свого батька або свою матір. Тоді буде дуже просто визначити, скільки їм потрібно дати, щоб вони могли мати спокійну і гідну старість доти, доки Боже Провидіння призначило їм жити…


Найбільше жертв сьогодні спричинює байдужість

Все ж, остаточно, найбільшу шкоду людському життю і найбільше людських жертв у сучасному світі спричинюють не безвідповідальні дії посадовців, не агресивні дії тиранів чи напади терористів. Найбільше жертв спричинює байдужість. Бо всі ці злочини, лише частину яких ми тут згадали, як правило, стаються за мовчазної і байдужої згоди ближчого чи дальшого оточення. Так, байдужість є найбільшою зброєю в руках диявола, а особливо — байдужість християн.

Невипадково під час Революції гідності на будинках Києва писали імпровізовані графіті зі словами «Байдужість убиває», а після кривавих подій на Майдані поблизу теперішньої каплички було споруджено скромний меморіальний знак з промовистим написом: «Простіть мені, браття, що я не захистив вас» і підпис унизу: «Киянин»… Таких пам’ятних знаків, мабуть, треба було б поставити по всій землі чимало, і підпис на них мав би бути — особисто кожного, хто не зробив того, що було в його силах, щоб захистити і зберегти чиєсь життя… Такий знак міг би постати і на наших землях — на цвинтарях, де хоронять наших захисників-героїв, на звалищах, де без найменшої пошани закопують так звані медичні «відходи» — знівечені тільця невинно убієнних дітей, а може і в нашому міському парках, де збираються безхатченки, але певного разу одного з них забракло, бо він помер — не тому, що в місті забракло харчів, в містян для нього забракло уваги, співчуття і милосердя…

Боротьба за життя триває. На чиєму боці є ми?

Дорогі браття і сестри! Боротьба за життя триває. На чиєму боці є ми? Бо у цій боротьбі ніхто не зможе залишитися осторонь, пасивним чи байдужим спостерігачем. У ній неможливо зайняти вигідну і комфортну для багатьох «нейтральну позицію», у ній нема нейтралітету! Бо наш Господь нас попередив: «Хто не зі мною, той проти мене. І хто зі Мною не збирає, той розсипає» (Мт. 12, 30).

Марія — перша місіонерка цієї життєдайної любові

Богородиця показує нам шлях, дорогу, якою маємо іти. Бо ось Вона, прийнявши в Благовіщенні божественне життя до свого серця і до свого лона, наповнившись творчою силою Святого Духа-Життєдавця, підноситься на ноги і вирушає у дорогу, щоб нести поміч і підтримку тим, хто є образом слабкого, немічного і незахищеного життя: старенькій тітці Єлизаветі і ненародженому ще Предтечі Йоанові — Христителеві Господньому. Вона є образом Церкви, для якої служіння життю і захист життя, за висловом Папи Франциска, не є ідеологією, а покликанням і місією. Марія — перша місіонерка цієї життєдайної любові, яку Церква покликана проповідувати і поширювати в світі. Вона нас кличе за собою.

В Її материнські руки вкладаємо долю тих усіх, чиє життя є незахищене, слабке і під загрозою. А самі просімо в Господа для себе духа сили і відваги бути благовісниками, свідками і захисниками життя, — за молитвами і під могутнім захистом Марії — Матері і Вчительки життєдайної любові.

† Богдан Дзюрах,
Секретар Синоду Єпископів УГКЦ

Персони

Дивіться також

Живе Телебачення Мукачівська греко-католицька єпархія Релігійно-інформаційна служба України Український Католицький Університет Офіційний сайт Ватикану Новини Ватикану Consilium Conferentiarum Episcoporum Europae