СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Від підпілля до буремних часів»: уроки довіри Богові від митрополита Ігоря Возьняка
У проповіді під час Божественної Літургії у 9 неділю після Зіслання Святого Духа, 10 серпня, архиєпископ і митрополит Львівський владика Ігор Возьняк поділився особистими спогадами про підпільне життя Церкви в радянські часи, біблійними настановами про щирість віри та милосердя, а також роздумами над євангельською історією ходіння Ісуса по воді. У своєму слові проповідник провів паралелі між бурями на морі й духовними випробуваннями сучасності, зокрема війною в Україні, закликаючи вірних до молитви, довіри Богові та збереження духовної стійкості.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви дізнаєтеся:
- як молилися Божественну Літургію у період переслідування Церкви у селі Вербіж?
- чому вірні та священники у роки переслідування Церкви ризикували, збираючись на молитву?
- як апостол Павло порівнював вірних і що вважав підвалиною їхнього життя?
- чому Господь дозволив апостолу Петру йти по воді і що стало причиною його падіння?
- який духовний урок, за словами святих отців, можна винести з історії Петра та вітру?
- про що варто молитися у зв’язку з війною в Україні?
Дорога до Вербіжа: спогади про молитву у підпіллі
Дорогі молільники, приємно молитися з вами в цьому посвяченому Господові храмі. Мені пригадуються радянські роки, коли ми в неділю їхали автобусом у село Вербіж. Туди час від часу приїздили священники, щоб молитися Службу Божу. Того разу був отець Чаборик. То була квітна неділя, можливо 1968–1969 рік, автобус з села Колодруби їхав у Миколаїв. Місцеві мешканці добре орієнтуються в назві та розташуванні сіл. І десь перед початком лісової смуги за Колодрубами, автобус став з’їжджати з дороги, хоч не було жодної перешкоди. Небагато з’їхав і вчасно зупинився, мабуть водій задрімав; нам вдалося вийти з автобуса, який поволі нахилявся. Ми підтримували його, щоб не перекинувся у глибокий рів. З допомогою пасажирів, автобус вибрався на дорогу і ми прибули у Вербіж, зайшли в храм, а транспорт віддалився у своєму напрямку. Мені пригадується тодішня літургія. У ті часи греко-католицьким священникам було заборонено привселюдно молитися. Вірні ризикували, таємно, відчинивши двері зачиненого храму.
Щирість діл милосердя перед Божими очима
Спочатку молилися Утреню, отець роздавав свячену лозу, потім, — Служба Божа, навіть певний фрагмент проповіді Служби Божої про корову з дзвінком на шиї, як відозва голосу сумління, залишився мені у пам’яті… Трішки розповіді з історії нашої підпільної Церкви.
Святий апостол Павло, пишучи коринтянам, називав вірних Божою нивою або Божою будівлею, а про себе навчав, що він будівничий, бо закладав основи віри у народі. Павло навчав про Ісуса Христа, як Бога і стверджував, що Ісус Христос повинен бути підвалиною чи основою життя вірних! Правильно вчиняє та людина, яка своє життя спрямовує до Бога і старається робити добрі та щирі діла милосердя. Бо усі діла людей будуть випробувані на щирість, як приміром, бідна вдова, що кинула останню малу лепту, яку мала, але чинила це з любові до Господа. Господь дивиться на бідних та на багатих людей, що доброго вони чинять з того, що посідають. Чи щиро віддають від заробленого десятину? — можливо, більше, а може й одного відсотка не жертвують на добрі діла. Усе життя постане перед очима людини після її смерті! Людина у вічності краще зрозуміє свої хитрощі, якими прикривала та забезпечувала свою неправду перед іншими і перед собою. Подібно, побачить щирість своїх милосердних вчинків! Усі хитрування, вдавання доброти, фальшива прихильність, підступні оправдання. Все погане, що представлялося за добре, згорить у вічності! Все сфальсифіковане і лукаве, — нищить людський Божий храм, тобто шкодить душі людини й у вічності нічого не допоможе до спасіння. Лише щирі та добрі діла приймає Господь, про що потрібно дбати всім!
Коли віра сильніша за вітер
За словами євангелиста Матея, Ісус розмножив хліби в пустині для зібраного народу, а його учні роздавали хліб та рибу, що помножувалося в їхніх руках. Коли усі наситилися й кусні були зібрані, Господь велів учням податися до човна й пливти на інший берег, а Він відпускав народ. Відпустивши народ, Спаситель піднявся на гору, щоб помолитися, а учні веслували, бо хвилі кидали човном на воді. Коли учні боролися з хвилями, Ісус йшов водою у їхньому напрямку. Він бачив, як вони боряться з хвилями, бо вода носила човен, але Син Божий не зупинив вітру, не допомагав апостолам! До усього, учні бачили постать, яка ступає по воді. Вони кричали зі страху, вказуючи на привида, не пізнавши Ісуса. Лиш тоді Ісус відізвався, щоб не боялися його і не сприймали за привида. Святий Іван Золотоустий пояснює цей випадок так: «Христос не розігнав темряви, і не спішив відкривати себе учням, щоб продовженням страху скріпити їх, … і привчити до терпеливості» (св. Ів. Золот., Бесіда L на Мт, п.1). В човні був апостол Петро, він завжди мав якісь пропозиції та варіанти, тому звернувся до Ісуса: «Господи, коли це ти, накажи мені прийти до тебе по воді» (Мт. 14, 28). Господь дозволив Петру йти поверх води, але ступивши кілька кроків, Петро злякався вітру й став тонути. Ісус подав йому руку й врятував учня. Учитель Церкви стверджує: «Господь підтримав Петра і не зупинив віяння вітру, бажаючи показати, що вітер не шкодить, коли віра сильна» (св. Ів. Золот., Бесіда L на Мт, п.2). Ісус врятував Петра, щоб той не втонув. Петро більше злякався вітру, аніж довіряв Ісусові! Господь завжди з нами. Він готовий допомогти, коли духовні перешкоди нападають на нас! Бог перебуває серед нас, особливо, коли вдома, всією сім’єю молимося до нього. Практикуймо в нашому домі спільну молитву, принаймні увечері перед сном.
Молитва за воїнів і мир для України
На Україну повіяв вітер війни. Щасливі ті сім’ї, в яких батько чи брат, а може мати або сестра боронять нашу суверенність, наше з вами життя. Молімося за наше військо й пам’ятаймо про героїв, які віддали своє життя за ближніх — вони щасливіші від нас, хоч сум за полеглими огортає серця багатьох. Благаймо Господа, щоб зупинив вітер війни і послав мир для України і світу! Пам’ятаймо, що ми з вами кожного дня пливемо й приближуємося до іншого, цілковито духовного виміру життя! Незабаром й ми будемо там, де уже нас чекають полеглі герої! Господи, змилуйся над нами. Просимо Тебе, заверши кровопролиття на нашій землі! Пресвята Богородице та святий обручнику Йосифе, заступайтеся за нас перед Сином Божим й виблагайте завершення війни у нашому краю!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
