СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Великі зміни можливі тільки разом, зусиллями всієї єпархіальної спільноти», — владика Микола Бичок
12 липня відбулася інтронізація третього єпископа Мельбурнзької єпархії УГКЦ Миколи Бичка — тепер уже у місці служіння, в Австралії, у єпархії святих апостолів Петра і Павла. Дорога до нового дому служіння тривала для владики майже півтора року, у зв’язку із жорсткими карантинними заходами на континенті.
Про перші враження на новій землі, про єпархію, у якій він покликаний служити, і чин хіротонії, який припав на храмове свято владика розповідає у «Добрій розмові» з Тарасом Бабенчуком.
Отець Микола Бичок — монах із згромадження редемптористів, 15 січня 2020 року указом папи Франциска був призначений єпископом УГКЦ в Австралії, Новій Зеландії та Океанії. До того п’ять років служив у Філадельфійській єпархії в США, а ще раніше — в Івано-Франківську, як настоятель монастиря отців редемптористів. Єпископська хіротонія владики Миколая відбулася 7 червня 2020 року в архикатедральному соборі Святого Юра у Львові: святителями були Глава УГКЦ Блаженніший Святослав та митрополит Львівський Ігор Возьняк та єпископ-помічник Сокальсько-Жовківський Петро Лоза.
Подія інтронізації нового єпископа
Очікування відбуття на місце служіння було непростим періодом і для новопризначеного владики, і для ввіреної йому єпархії. Тим більш знаковою була зустріч з вірними у Мельбурні, на інтронізації у єпархіальному храмі святих апостолів Петра і Павла.
«Та подія справді була непересічною для єпархії, такі речі відбуваються раз чи двічі в житті, — ділиться владика Миколай. — Багато людей тут, у Мельбурні, сприйняли цю подію дуже сентиментально — багато з тих, хто був у храмі, плакали. Бо для них це не лише справа приїзду нового єпископа з України. Це спогади про своє життя, про батьків, які тут, в Австралії, були першими українцями і будували ці храми, — зокрема, і головну катедру у Мельбурні. Це була перша подія за ці півтора карантинні роки, коли священики змогли зібратися разом наживо. Багато хто не зміг приїхати через карантинні обмеження, які у кожному штаті є різними і досить жорсткими. Найпершим, хто прилетів, був о. Ігор Головко з Перта, з заходу Австралії: прибув за два тижні і чекав, бо переживав, що кордони штату знову закриються, а хотів бути присутнім неодмінно…»
Взаємне збагачення Католицької Церкви
Божественну Архиєрейську Літургію очолив владика-емерит Петро Стасюк — попередній єпископ Мельбурнський, продовжив інтронізацію єпископ Римо-Католицької Церкви в Австралії, архиєпископ Мельбурнської дієцезії РКЦ владика Пітер Коменсолі. На Літургії також були присутні вісім римо-католицьких єпископів і один із п’яти єпископів східних Католицьких Церков Австралії.
«Для них це було чимось неймовірним — все це дійство, яке відбувалося за їх участі: багато символів, багато такого, чого вони не знали і що їх вразило у нашій літургії. Багато хто був у нашій катедрі святих апостолів Петра і Павла вперше, і вони були зачаровані. Це важливий момент, щоб пізнавати красу обряду різних Католицьких Церков, взаємно збагачуватися, частіше зустрічатися», — каже владика Миколай.
Євангеліє з Києво-Печерської лаври 1891 року на визнання віри
Визнання віри владика приймав на Євангелії з Києво-Печерської лаври 1891 року виданні — реліквії, яку подарував один із перших священників УГКЦ в Австралії, митрофорний ієрей о. Зенон Харкавий, і яка зберігається нині у музеї в Мельбурні. Отець Зенон приїхав до Австралії з першою хвилею емігрантів, врятувавши, окрім іншого, багато артефактів, які зміг вивезти з окупованої України. Помер у 2018 році.
«Покійний отець Зенон передав до музею дуже багато речей — ікони, євангелія, рушники, писанки, стародруки, всі ті надбання, які зміг врятувати у 40-х роках, — пояснює владика Микола. — І священики з нагоди інтронізації запропонували скласти визнання віри саме на цьому Євангелії. Це важливий момент єднання — і з Україною, і з тими першими українцями-емігрантами, які зберегли свою віру…»
Дерев’яний хрест Амброзія Сенишина
На інтронізації була ще одна реліквія, яку владика Микола Бичок привіз з Нью-Арка, з Америки — дерев’яний хрест, подарований у 1960-х українцями Австралії митрополиту Філадельфійському Амброзію Сенишину, коли він відвідував громади Австралії. Цей хрест зберігав владика-емерит Василь Лостин, один із найстарших у Синоді єпископів УГКЦ. Після призначення отця Миколи єпископом до Австралії владика передав цей хрест йому.
«Це важливий знак: цього хреста митрополит Амброзій свого часу отримав від вірних тут, у Мельбурні, і через 60 років цей хрест повертається з третім єпископом до Австралії. Це неймовірний знак, який буде супроводжувати мене у служінні нашим вірним в Австралії», — каже владика Микола.
Жест єднання з Україною
Владика каже, що вірні УГКЦ і священники сприйняли його призначення і приїзд як ще один жест єднання з Україною. Цікаво, що два попередні єпископи УГКЦ в Австралії — владики Іван Прашко та Петро Стасюк, мають коріння з Тернопільщини, звідки є і владика Микола.
«Люди посьогодні згадують владику Івана, першого ієрарха УГКЦ в Австралії, який приїхав ще молодим священиком і в 1958 році був висвячений на єпископа. Дуже гарно говорять про владику Петра, який очолював єпархію майже 30 років, — каже владика Микола. — Так, люди мають великі сподівання: приїхав молодий єпископ — і все має змінитися. Але відразу кажу: моє служіння буде продовженням служіння моїх попередників. А великі зміни можливі тільки разом, зусиллями всієї єпархіальної спільноти. Сам я мало що зможу зробити, але якщо кожен на своїй парафії буде робити конкретні кроки, щоб змінювалося наше духовне життя, щоб наші храми заповнювалися молоддю й дітьми, — зміни будуть. Єпископ не може зайти до кожної домівки — хіба що через соцмережі, але безпосереднє виховання у вірі, збереження християнських цінностей і української мови — справа батьків, сім’ї, спільноти, середовища…».
Минулорічне інтерв’ю з владикою Петром Стасюком — тут:
Довідка
Мельбурнська єпархія УГКЦ святих апостолів Петра і Павла була заснована 24 червня 1982 року. Розпочала свою історію у травні 1958 року як Апостольський екзархат для українців візантійського обряду в Австралії, Новій Зеландії та Океанії. Масова еміграція українців до Австралії відбулася після Другої Світової війни — з так званих таборів переміщених осіб («Ді-Пі») у Німеччині. Українці розгорнули активне громадське і церковне життя і, попри порівняну нечисельність, у другій половині ХХ століття стали однією із найуспішніших громад українців за кордоном. Громада УГКЦ в Австралії і на островах налічує на сьогодні 33 100 вірних, об’єднаних навколо десяти парафій, має 20 діючих священиків, чотирьох дияконів та чернецтво різних згромаджень. Першим єпископом УГКЦ в Австралії був владика Іван Прашко, який приїхав сюди за покликанням ще у 1950 році, разом із першими емігрантами. Його наступником у 1992 році став владика Петро Стасюк, отець редемпторист з Канади, з 2020 року — єпископ-емерит.
За матеріалами Департаменту інформації УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Локації
Персони
Владика Миколай БичокЄпископ Єпархії Святих верховних апостолів Петра і Павла із осідком у м. Мельбурн (Австралія)
