СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиВ Івано-Франківську відкрили музей владики Софрона Дмитерка
25 жовтня у приміщенні івано-франківського монастиря Царя Христа отців василіан відбулося відкриття музею владики Софрона Дмитерка, ЧСВВ. В експозиції представлені документи, особисті речі владики, речі літургійного вжитку, листи, книги, подарунки, світлини з різних періодів його життя.
Урочисте відкриття музею відбулося в рамках відзначення в церкві Царя Христа храмового свята, напередодні якого протягом трьох днів тривали реколекційні науки. Їх провів о. Ніканор Ситар, ЧСВВ.
У неділю святкову Архиєрейську Божественну Літургію очолив єпарх Коломийський Василь Івасюк. Під час спільної молитви владика уділив дияконські свячення п’ятьом монахам Чину святого Василія Великого. «Диякон зобов’язаний бездоганно служити Церкві-матері, любити красу храму і першим запалювати світильник слави в серцях людей. Благодать Святого Духа нехай допомагає нести гідно служіння у сучасному світі», — підкреслив владика Василій, звертаючись до нововисвячених ченців.
У своїй гомілії владика Василій також звернувся до вірних такими словами: «Святе Письмо показує нам Христа Царя, який вже розіп’ятий керує людьми і не піддався на провокацію воїнів, які глузливо кричали: «Спаси себе самого» (Лк. 23, 37). Ісус Христос руйнує фальшивий стереотип про царський сан, показуючи владу, яка базується на смиренні та любові».
Парафіяни, які бажали долучитися до святкування, мали можливість брати участь у спільній молитві через онлайн-трансляцію.
Після Божественної Літургії всі присутні в храмі процесійно вирушили до монашого дому, у якому владика Василій здійснив чин освячення музею, присвяченому великій постаті Василіанського чину — світлої пам’яті владиці Софрону Дмитерку.
«Де парафії нашої церкви знаходилися під впливом василіанських монастирів, там люди не бажали присягати московському духовенству і категорично противилися насильству радянських спецслужб, котрі жорстоко виконували волю комуністичного режиму. Всі монастирські чини так міцно стояли за єдність католицької церкви, що не було жодної надії щось змінити», - наголошує єпарх Коломийський Василій Івасюк, який благословив і освятив музей єпископа Софрона Дмитерка в Івано-Франківську.
Кілька спогадів про владику Софрона Дмитерка
«Велич кожного народу у святості людей, - каже настоятель парафії Царя Христа, ігумен монастиря отців-василіян о. Артемій Новіцький. - Сьогодні до нас направду повернулася свята людина – владика Софрон Дмитерко. Не лише в тих речах, а в тому дусі прикладу життя. Тому ми сьогодні відкриваємо його музей в монастирі, який буде працювати для всіх, хто захоче побачити матеріальні речі, які мають мету - привести до справжніх духовних цінностей».
Усі речі побуту владики Софрона зберегли сестри-монахині служебниці.
«Мені доводилося дуже часто спілкуватися з владикою Софроном, - ділиться спогадами провінційна настоятелька сестер-служебниць с. Мирослава Яхимець. – Особливо мене, ще молоду монахиню, вражала – його постава, він випромінював якийсь такий внутрішній мир, погоду духа, захоплювала мудрість і побожність владики і його підтримка. Адже довгі роки підпілля він був справді духовним провідником Провінції Сестер-служебниць. Радо відгукувався – підпільно давав реколекції, проводив конференції – це мало великий вплив на тих хто був поруч».
Як розповів отець Володимир Палчинський – священик з підпілля УГКЦ, сповідник владики Софрона Дмитерка, той завжди волів перебувати не в єпархіальній консисторії, а в монастирі.
«Ми завжди були готові його прийняти до будь-якої кімнати, але відповідного наказу не було. Зараз владика перебуватиме з нами завдяки музею, - ділиться отець Володимир. – Таких людей маємо підносити – брати з них приклад тої вірності і відданості не лише, коли служимо Богові в часі Літургії, але пам’ятаючи про присутність Божу повсякчас. Владика Дмитерко належав до тих отців, які стояли вірно – краще смерть, ніж зрада віри. Я зустрів владику Софрона ще в часи підпілля УГКЦ у Львові, в помешканні Олени Кульчицької. Тоді його засудили і ми мали за нього молитися. Далі інколи зустрічалися у Львові, також коли він підпільно проводив богослужіння. Владика був присутнім при моєму свяченні. Приїжджав до мене додому і спостерігав як проводжу богослужіння. В останні роки я був сповідником владики, уділяв йому тайну єлеопомазання. Цікаво, що я матиму і його проповіді у записах, його голос, який вдалося зберегти».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
