СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«В Божому світлі ми, як Закхей, усвідомлюємо: все, що маємо — це дар», — владика Володимир Груца у Неділю про Закхея
Як важливо бути вдячними за все, що маємо. А вдячна людина, мов родюча земля, приносить щедрі плоди. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца під час проповіді до вірних в архикатедральному соборі Святого Юра у Неділю про Закхея, 6 лютого 2022 року.
«Сьогоднішня неділя Закхея нам показує, що кожна людина потребує Бога, навіть якщо вона цього не відчуває. Або на певному етапі життя доходить до цього розуміння. В черговий раз усвідомлюємо, що не лише бідні чи хворі люди є потребуючими», — зазначив владика Володимир Груца на початок своєї проповіді. Про це повідомляє пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Щоправда, продовжує думку архиєрей, першими паломниками до вифлеємської яскині були убогі пастухи, але підтягнулися також небідні мудреці. Чому прийшли? Тому що були мудрі! Вони нам нагадують, що думання належить до наших обов’язків і привілеїв.
Багатий, проте нещасливий
Євангельське слово сьогодні (Лк. 19, 1–10) провадить нас в Єрихон, де знову одна людина чекає на Ісуса: це Закхей!
«Не був ні хворий, ні бідний, а навпаки дуже багатий, він був головою над митниками. Чи іншою мовою, податковим інспектором. Не знаємо, які тоді існували посадові інструкції, але люди завжди знали, як збирати гроші. Більше того, Єрихон був квітучим торговельним містом, де проходив експорт певних товарів, зокрема бальзаму. Там була митниця, своєрідний податковий рай», — каже єпископ-помічник.
За його словами, Закхей мав все, крім щастя. Маючи все матеріальне, був нещасливою людиною.
«Зрештою, сьогодні зустрічаємо немало таких людей. Він все мав, але йому бракувало внутрішнього спокою. А це трагедія, яку не може компенсувати навіть достаток. Він чув про Ісуса, хотів його побачити. І те, що він вилазить на дерево, показує його творчість, креативність, але водночас трагічну ситуацію, бо він ховається від людей, щоб його не бачили», — зауважує він.
Ціллю Бога є людина
«Через Єрихон проходить Вчитель, великий Проповідник. Його ціллю не є бізнес чи митниця, а людина, зокрема Закхей. Ісус називає його по імені, тобто знає його та його прагнення, потреби», — додає владика Володимир.
Він пояснює, що ім’я Закхей дослівно означає «чистий», «невинний». Але він таким не був, а навпаки був грішником. Його життя не відповідало етимології його імені. Багато людей були змушені рахуватися з ним з огляду на його посаду. Однак, невідомо, чи він мав друзів в приватному житті. Тому йому була потрібна дорога до навернення, конкретні кроки терапії. Він пройшов цей шлях, навернувся.
Навернення грішника і обурення народу
Далі Ісус, — продовжує думку архиєрей, — сам себе запрошує до дому Закхея, знаючи, що там напевно зустріне ще таких самих митників. Можна сказати, що Ісус любив спільноту, свято. Бо там Він зустрічав різних людей. Це чудовий приклад пасторального служіння і сьогодні. Наприклад, йорданські відвідини — це не лише окроплення помешкання. Це візит душпастиря до родини.
«На перший погляд, народ мав би радіти успіхом Вчителя, тим більше, що навертається грішник. Але багатьом це не подобалося через короткозорість, бо юдеї були під ярмом Римської імперії, а митар був слугою цієї імперії», — каже проповідник і додає: «Позиція Закхея полягає в тому, що він радикально змінює своє життя. Він заявляє: „Господи, ось половину майна віддаю вбогим, а якщо когось скривдив, то поверну вчетверо“. Невідомо, чи йому щось взагалі залишилося. Закхей напевно давно бачив свою гріховність, але лише зустріч з Ісусом допомагає стати йому з загарбника добродієм і жертводавцем. Але цього вже народ не зауважив. Є спокуса приватизувати Боже милосердя лише для себе».
Уроки для нас з історії Закхея
На завершення проповіді владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ, назвав кілька уроків, яких, на його переконання, ми можемо навчитися з історії життя Закхея:
- Ісус не карає, не погрожує, не вчить з піднятим пальцем, нічого не вимагає, не просить. Він не залишається на високому троні неба, а стає людиною. Згодом погоджується на зміну вифлеємських ясел на гріб у скелі;
- Ісус приходить до людини, заходить в її дім, а це означає — в її життєву ситуацію. А Закхей відкриває своє серце, бо бачить, що знайшов приятеля. Нарешті, його хтось зрозумів. Християнство не є ярмом чи примусом. Тому ми не повинні навертати когось фанатично, з погрозами кари;
- Зустріч з Богом ставить в житті людини все на своє місце. В Божому світлі ми, як Закхей усвідомлюємо: все, що маємо — це дар!
Фото з архіву
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
