СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Золочеві на Львівщині владика Володимир Груца освятив іконостас та запрестольну ікону
«Нині є празник Різдва Богородиці, водночас храмове свято в Золочеві. Але не лише справа в празнику. Це було б замало та короткотривало. Цей день є дуже радісним та оптимістичних святом, бо ми як християнська родина розуміємо, що маємо Матір». Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир Груца під час проповіді у Золочеві, в храмі Різдва Пресвятої Богородиці, у неділю перед Воздвиженням чесного Хреста, а також в день храмового свята та освячення іконостасу та запрестольної ікони храму, 8 вересня 2024 року.
На початку Божественної Літургії владика Володимир Груца освятив іконостас храму, запростольну ікону, а також вручив о. Михайлу Сукмановському Митрополичу грамоту з правом носити набедреник, як повідомляє пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
«Сьогодні ми освятили іконостас та запрестольну ікону. Це не лише стіна з іконами чи декорація. Іконостас є дороговказом до вічності, вказує нам напрямок життєвої дороги», — підкреслив архиєрей.
Хрест і воскресіння належать разом
На початку свого слова єпископ відзначив, що, незважаючи на випробування війни, у цей день маємо кілька нагод для святкування.
«Важливо розуміти суть свята. Свято має завдання зробити людину кращою, навіть святою. Неділя — особливе спогадування дії Христового воскресіння у світі. Святкуючи сьогодні літургійно неділю перед Воздвиженням чесного Хреста, в черговий раз усвідомлюємо собі, що хрест і воскресіння належать разом. Так само є і в житті, де смуток переплетений з радістю. У тиші Євхаристійної молитви до нас лине євангельське слово» (Ів 3, 13–17), — сказав на початку своєї проповіді владика Володимир.
Прийняти Боже запрошення до любові
Чи я бачу, відчитую Божу педагогіку у власному житті? До роздумів над цим питанням, як зазначив владика, спонукає євангельське слово сьогоднішнього дня.
«Євангелист Іван пригадує нам про старозавітню подію в пустині, де Мойсей з Божого повеління зробив мідяного змія і повісив його на стовпі. Народ, дивлячись на нього, зцілювався від укусу зміїного (Числа 21, 4–9). Вже було замало, недостатньо старозавітніх жертв. Потрібно було жертви Божого Сина, треба було великодньому світлу осіяти хрест. Пасхальна подія не лише є перемогою добра над злом, через це нам відкривається дорога до Царства Небесного, до вічної радості», — зазначив архиєрей.
«Очевидно, ми є немічні і слабі люди, але багато, все таки, залежить від нас самих. Найперше, чи ми це запрошення приймаємо. Гірша ситуація, якщо хтось каже або своїми вчинками доводить, що не хоче бути спасенний. Якби свого часу Адам і Єва після гріхопадіння від Бога не втікали, а піднесли до Нього розкаяні серця, напевно, іншою була би їхня доля і наша також», — мовив він.
Бог християн є Богом любові
За словами єпископа-помічника, євангелист Іван також нагадує: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним» (Ів 3, 16)».
«Світ є гарний. Це діло рук Творця і плід Його великої любові. Але проблема є в людині, яка відвернулася від Бога через гріх Адама і Єви. Вона і надалі відвертається від Нього вже через власні гріхи. Боже, дякуємо Тобі, що Ти не відвертаєшся від нас, від мене конкретно! За те, що послав у світ і до мене свого Сина! Бог християн є Богом любові, приятелем життя, а не смерті, бо в своєму Сині уподібнився до нас. Бог завжди шукає людину, Він на нас чекає, хоче нам товаришувати на дорозі до вічності. Але Він це робить лише при одній умові, якщо ми Йому це дозволимо. Можливо, хтось Бога боїться. Але чи тут є логіка? Напевно, така людина ще Бога не знає, тому і має страх. Людина у моментах випробувань може бачити Божу кару, але Бог нікого не карає, Він людину виховує, формує», — роздумував владика Володимир.
Бог випереджує нас на дорозі любові
«Чи я бачу, відчитую цю Божу педагогіку у власному житті? Ми думаємо собі, а чому Бог інших не карає чи не відімстить за ці чи інші кривди? Бо ми, люди, здатні ображатися, шукати нагоди до помсти. Якщо б Бог ображався на все, що людство зробило з часу Адама і Єви, тоді ситуація зі світом і нами було б дуже драматична… Ми нашими людськими категоріями думання чи поведінки формуємо свій образ Бога. Ми часом хочемо Бога зробити подібним до нас. Тоді забуваємо, що ми створені на його образ і подобу. Він нас перший полюбив! Бог випереджує нас на дорозі любові. Бог посилає на землю Марію, щоб приготувати дорогу народження Сина», — переконаний він.
«Життя — це більше, ніж казка, де добро вкінці перемагає зло. Але що далі? Перемога Воскреслого Христа дає нам велику перспективу вічного життя в радості. Нехай це відображає нинішній день», — побажав єпископ-помічник Львівської архиєпархії.
Наприкінці Божественнної Літургії було вручено грамоти благодійникам храму, а також освячено воду з нагоди празника.
Завершилося святкування спільним почастунком на території храму для всіх парафіян.
