У церкві Покрови на Хортиці відбувся спільний молебень Українських Церков за єдність українців і Божу допомогу в обороні України

25 лютого 2022

У храмі Покрови Пресвятої Богородиці на острові Хортиця у Запоріжжі відбувся завершальний молебень VII Всецерковної прощі монашества. У молебні взяли участь єпископи УГКЦ — владика Михайло Бубній, голова Патріаршої комісії у справах монашества, та владика Степан Меньок, езарх Донецький, єпископ ПЦУ Запорізький та Мелітопольський владика Фотій Давиденко, єпископ Харківсько-Запорізької дієцезії Римо-Католицької Церкви в Україні Ян Собіло та понад 120 монахів та монахинь різних згромаджень з усієї України.

У церкві Покрови на Хортиці відбувся спільний молебень Українських Церков за єдність українців і Божу допомогу в обороні України

Спільний молебень за участі богопосвячених осіб Церков України у храмі Покров Пресвятої Богородиці у серці Запорізької січі саме зараз, у часі тривоги і очікування нового вторгнення з боку Росії — знакова і символічна подія. Покрова Божої Матері, як і сотні років тому, зібрала дітей України для молитви про єдність, про силу духу наших захисників, про Божу допомогу і підтримку в обороні рідної землі. Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.

Владика Степан Меньок пригадав історію цієї Січі, однієї із восьми, її засновника Дмитра Вишневецького, і останнього гетьмана Запорізького, Петра Калнишевського, причисленого до лику святих Православної Церкви України, й ікона якого є у цій церкві на Хортиці.

«Нашого останнього гетьмана, Петра Калнишевського, заарештували у 1775 році, вивезли на Соловки, кинули в яму, і він там прожив до кінця життя, осліп, але не скорився російському царю. Ця людина фактично своїм життям і героїчною поставою показала у світі, який є вільний український народ», — сказав владика.

Владика Фотій, єпископ Запорізької єпархії ПЦУ, зауважив, що ця проща, яка завершується на острові Хортиця, напевно, найкращий подарунок владиці Степану Меньку до ювілею його свячень як єпископа УГКЦ на цих землях, які історично були і залишаються місцем сили для України:

«Мало хто знає, що цей острів має свого небесного покровителя: недаремно у козацьких думах є ці слова — „З нами Божа Матір і Святий Георгій“. То острів Хортиця — це острів святого великомученика Георгія Переможця, вона завжди була своєрідним місцем сили для козаків, символом незламності духу і незалежності. Владика Степан згадав останнього кошового Петра Калнишевського і кінець Січі. Чому так сталося?»

Владика Фотій пригадав «Чорну раду» Куліша, де висвітлена головна причина, чому «козаки самі себе звоювали»: через внутрішню ворожнечу і поборювання. Саме тому таким важливим у часі, коли ворог зайшов на нашу землю, уже не криючись, є цей спільний молебень, єднання у молитві всіх українських Церков:

«Приємно вас бачити тут, у цьому храмі, бо нас всім треба покладати надію на Бога і заступництво Божої Матері, на підтримку святого Георгія. Я неодноразово казав ці дні: зараз нам необхідна стійкість духу і єдність. Ми всі різні, але у нас має бути те єдине, навколо чого ми об’єднаємося і вистоїмо в ці часи спокуси. Це — Бог і Україна. Бо якщо не буде між нами єдності, то, якщо перефразувати фразу Дмитра Яворницького — „козаки самі себе звоювали“, нащадки напишуть пр нас — українці самі себе звоювали. Кожен день є випробовуванням, але ситуацію намагаються розхитати так, щоб не було між нами цієї єдності. Але наше зібрання сьогодні — свідчення цієї єдності, і це найголовніше. Хай ця єдність розповсюдиться з Хортиці, з серця України, де плекалися сподівання на волю і незалежність нашої держави, де виховувалися лицарські звичаї, де закладалися основи демократичного суспільства: перша конституція в світі — Пилипа Орлика, мала в своїй основі звичаєве право козацтва. Тому нехай з цього місця почують, що українці — єдині, що ми маємо надію на Бога, але самі будемо вирішувати, як нам жити на нашій землі. Ми любимо Бога і любимо ту землю, яку він нам залишив і благословив, щоб ми на ній жили».

Владика Ян Собіло пригадав, що у 2009 році, коли ще йшла історична реконструкція храму Покрови — церкви у стилі козацького барокко, він привіз медальйончики Матері Божої, які поклали у фундамент храму.

«Ми не могли й подумати, що прийдуть такі часи, як сьогодні, — сказав його ексцелеція. — Але сьогодні ми у такому гарному богопосвяченому зібранні молимося всі разом, всі християни, які люблять Бога і Україну. Духовенство Запоріжжя молиться, щоб Господь дав нам силу і щоб ніяка паніка і страхи нас звідси не вигнали. Дуже багато людей питає у нас: що робити, куди втікати. Але ми кажемо: ми залишаємося, і молімося, всі разом».

Владика Михайло Бубній подякував усім, хто зорганізував цю прощу, та братам і сестрам із різних згромаджень, які взяли у ній участь.

«Зараз я відчуваю внутрішній спокій, — сказав він по заінченні молебню і прощі. — Звичайно, було хвилювання у зв’язку з подіями на наших східних кордонах. Але коли ми приїхали сюди, почали молитву і прощу, прийшов внутрішній спокій і переконання, що Бог є з нами і Він захистить Україну. Ми організовували цю прощу заздалегідь, ми не знали, що будуть такі події. Тому, думаю, сам Бог запланував, щоб ми, монашество, коли є найбільша тривога, були на передовій з молитвою, щоб показали людям Східних і Південних областей України, що ми разом захищаємо нашу країну духовною зброєю, що ми єднаємося у молитві за наших захисників, які стоять на кордонах і захищають нашу державу. Ми молимося за готовність влади до діалогу зі всіма країнами, які стоять на стороні України. Молитовно дякуємо цим країнам, що у цей нелегкий час захисту нашої державності, самостійності України, вони встали поруч, підставляють своє плече і разом з нами борються проти агресії і насильства».