СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ Старих Богородчанах відзначили 100-річчя храму Воскресіння Христового
18 жовтня у селі Старі Богородчани відзначили 100-річчя храму Воскресіння Христового, що розташований у Заріччі. З нагоди ювілею парафіяльна громада зібралася на спільну молитву, щоб подякувати Господу за століття духовного життя святині, за священників і вірян, які впродовж поколінь зберігали тут віру та передавали її своїм нащадкам. Святкову Архиєрейську Божественну Літургію очолив владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
За повідомленням Департаменту інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, урочистості розпочалися на подвір’ї храму зі святкової зустрічі архиєрея. Парафіяльна молодь разом з адміністратором парафії о. Любомиром Стефанишиним, численно зібраним духовенством і вірними привітали владику Миколу та запросили його очолити богослужіння з нагоди 100-літнього ювілею святині.
Під час моління єпископу співпраслужили о. Любомир, о. Іван Мачкодера, протопресвітер Богородчанського протопресвітерату, та чисельно зібране духовенство. Всі присутні в особливий спосіб підносили молитву за українське воїнство — всіх хоробрих захисників та захисниць, які боронять нашу державу від російського агресора.
Після прочитання уривка із Євангелія владика Микола звернувся до вірних із проповіддю про воскресіння сина вдови з Наїну (Лк. 7, 11–16). Роздумуючи над цією подією, єпископ наголосив, що Христос не залишається байдужим до людського страждання: Він бачить біль матері, співчуває їй і повертає її сина до життя.
«Христос не залишається байдужим до людського страждання. Він бачить сльози, відчуває біль і наближається до тих, хто втратив надію. А тоді промовляє: „Юначе, кажу тобі, встань!“ — і повертає сина до життя. Дорогі у Христі! Саме таким є наш Бог — Бог, Який наближається до людського болю, Який не залишає нас самотніми у випробуваннях і Який сильніший навіть за смерть», — промовив владика Микола.
За словами проповідника, особливого значення ця історія набуває під час відзначення ювілею храму Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Сама назва святині нагадує про центральну істину християнської віри: після Голготи настає ранок Пасхи, після темряви сходить світло, а смерть не має останнього слова, адже Христос відкрив людині шлях до вічного життя.
Єпископ пригадав, що впродовж ста років храм був місцем зустрічі людини з Богом. Тут хрестили дітей, благословляли подружжя, молилися в часи радості й випробувань, прощалися з померлими та просили Божої опіки для своїх родин і всієї України. У стінах святині безперервно лунало Боже Слово та звершувалася Свята Літургія.
Водночас владика закликав присутніх замислитися над тим, яким буде храм у наступному столітті. Адже, майбутнє святині залежить не лише від збереження будівлі, а передусім від живої віри парафіян.
«Храм стає справді святим місцем тоді, коли люди, які до нього приходять, несуть Христа у свої родини, на роботу, до своїх ближніх і до всього суспільства. Ми продовжуємо переживати біль війни, втрат, розлуки й невизначеності. Багато матерів, як євангельська вдова, плачуть за своїми синами. Багато родин чекають на повернення рідних із фронту. У ці важкі часи храм Воскресіння має бути місцем, де звучать Христові слова: „Не плач!“ — не тому, що нашого болю не існує, а тому, що наш біль не є останнім словом у людській історії. Останнє слово належить Богові, а це слово — Воскресіння і життя!» — зазначив владика.
Наприкінці проповіді владика Микола подякував усім, хто долучився до спорудження й освячення храму, священникам, які тут служили, жертводавцям, добродіям і вірянам, які зберігали духовну спадщину парафії. Єпископ побажав, щоб святиня й надалі була місцем зустрічі людської надії з Божим милосердям, а Воскреслий Христос благословляв громаду, захищав українських воїнів і дарував Україні справедливий мир.
Після спільної молитви владика Микола попросив зачитати Митрополичу грамоту, згідно з якою адміністраторові парафії о. Любомиру Стефанишину надано право носити набедреник — елемент літургійного облачення, що символізує духовну боротьбу, ревність у священничому служінні та вірність Божому слову.
Відтак грамоти від архиєпископа і митрополита Івано-Франківського Володимира Війтишина вручили парафіянам та жертводавцям святині, дякуючи за ревну працю задля розвитку парафії та нашої Церкви та Батьківщини України.
На завершення уростостей, у храмі було відслужено Панахиду за полеглими захисниками України, серед яких — Герої зі Старих Богородчан. Учасники молитви вшанували їхню жертву та просили Господа прийняти душі спочилих Воїнів у Своїх небесних оселях.
Спільну молитву за Україну продовжило виконання духовного гімну «Боже великий, єдиний». Завершилися урочистості Чином освячення води, якою після цього поблагословили присутніх.
Довідка
Церква Воскресіння Христового у селі Старі Богородчани Івано-Франківської області — дерев’яний храм Української Греко-Католицької Церкви, розташований у присілку Заріччя. Історія місцевої святині сягає щонайменше 1680 року, коли вперше документально згадується церква Воскресіння Господнього. Її попередницю, збудовану 1855 року, було знищено під час Першої світової війни.
Сучасний храм споруджено 1926 року за проєктом відомого українського архітектора Євгена Нагірного. Будівництво здійснив майстер Василь Стельмах. Поруч зі святинею розташована дерев’яна дзвіниця. У радянський період, у 1960-х роках, церкву закрили та перетворили на колгоспний склад, а її іконостас вивезли в невідомому напрямку. Богослужбове життя у храмі відновили 1990 року.
Після відновлення незалежності України храм знову став важливим осередком духовного життя, де громада продовжує плекати християнські цінності, українські традиції та пам’ять про попередні покоління.
