У Пониковиці на Львівщині відновили й освятили унікальний пам’ятник святому Йосафатові Кунцевичу, встановлений ще у 1867 році
15 листопада 2026 року владика Петро Лоза, єпископ Сокальсько-Жовківський, звершив перший душпастирський візит до парафії Пресвятої Тройці у селі Пониковиця. Під час візиту були посвячені нові бічні вівтарі з іконами Покрови Пресвятої Богородиці, святої Катерини, святих Віри, Надії, Любові та їхньої матері Софії, а також образи Ісуса Христа, святого Йосафата і святого Юди-Тадея. Таким чином завершився тринадцятирічний етап мистецького оздоблення храму, освяченого у 2015 році. Після Літургії також відбулося освячення відновленого пам’ятника святому священномученикові Йосафату Кунцевичу.
У парафіяльному храмі архиєрей очолив святкову Божественну Літургію у співслужінні з адміністратором парафії отцем Андрієм Степанюком та запрошеним духовенством. Перед початком богослужіння відбулося посвячення бічних вівтарів та ікон. Про це повідомляє пресслужба Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.
«Не бійся, тільки віруй»
Під час проповіді на євангельське читання про оздоровлення кровоточивої жінки та воскресіння дочки Яіра єпископ закликав вірних берегти довіру до Бога у життєвих випробуваннях. Владика наголосив, що ці дві події з життя Спасителя спонукають кожного християнина запитати себе: «А якою є моя віра?».
Коментуючи Христові слова до начальника синагоги, архипастир зазначив: «Ісус сьогодні промовляє до Яіра, але й через Яіра до мене: „Не бійся, тільки віруй“».
Пояснюючи роль новоосвячених образів, проповідник нагадав, що ікони не малюються, а пишуться, адже кожна з них є «вікном у вічність» та «вікном до Божого Царства». Приклад святої Софії та трьох її дочок свідчить про незламну вірність Богові, а Покров Богородиці нагадує про Її постійний захист.
Подячне слово до доброчинців
По завершенні Літургії владика Петро відзначив, що кожен мешканець села доклав свою лепту, аби створити цілісний храмовий простір в одному стилі. За багаторічну сумлінну працю та мистецьке облаштування святині єпископ нагородив подячною грамотою художника-різьбяра з міста Шептицький Романа Яблонського та його команду. У грамоті наголошується, що створена митцями краса служитиме молитві та тішитиме око наступних поколінь.
У відповідь отець Андрій Степанюк подякував єпископу за архипастирський провід та підтримку громади, яка протягом багатьох років крок за кроком працювала над розбудовою своєї церкви. Священник зауважив, що спершу парафія мала лише невеликі ресурси, але завдяки спільній молитві змогла втілити задумане. На згадку про візит і спільну молитву за українських воїнів громада подарувала владиці образ святого Йосафата.
Окрім того, подяку та образ святого Йосафата отримав скульптор-реставратор із Тернополя Андрій Кульгавець, який у 2024–2026 роках відновив кам’яну фігуру священномученика Йосафата Кунцевича. Архиєрей подякував майстрові за його працю словами: «Дякую, що долучаєтеся до тієї доброї справи, відновлюєте красу цього світу, бо цей світ змінюється через добро і правду».
Відновлений пам’ятник святому Йосафатові Кунцевичу
Після спільної світлини духовенство та віряни вийшли на вулицю для освячення відновленого пам’ятника святому Йосафату.
Кам’яну фігуру ще в XIX столітті виконав львівський скульптор Павло Ейтеле, а її урочисте посвячення відбулося 29 червня 1867 року, у день канонізації святого в Римі папою Пієм ІХ. Тоді пам’ятник встановили стараннями місцевого греко-католицького пароха о. Степана Турчинського, пріора домініканського монастиря з Підкаменя отця Далмація Уфрієвича та громади села. У радянські часи пам’ятник був знищений. Проте завдяки ініціативі активних мешканців та вихідців із села, зокрема Ольги Супрун-Гайвась, Валерія Гутника, Михайла Ковальчука, Михайла Бордюка, Олега Супруна та інших парафіян, святиню вдалося дослідити в архівах і повернути громаді. Встановлена поруч інформаційна таблиця нагадує перехожим життєпис святого та його головний девіз: «Щоб усі були одно».
У слові біля пам’ятника владика Петро Лоза звернув увагу на історичну цінність скульптури, встановленої ще в день проголошення Йосафата святим. Архипастир пригадав життєвий шлях мученика, який народився у Володимирі-Волинському, прийняв чернецтво, став архиєпископом Полоцьким і віддав життя за єдність Церкви у 1623 році. Вороги намагалися знищити тіло святого і стерти пам’ять про нього, але Боже Провидіння зберегло його мощі, які сьогодні спочивають у базиліці Святого Петра в Римі.
На завершення урочистостей владика закликав мешканців Пониковиці черпати наснагу з прикладу свого небесного покровителя та не шкодувати часу на молитву. «Пожертвуймо сьогодні цей час для нашої святості, для зміни нашого життя, для того, щоби оце село, ця парафія, ви, як цей живий храм Духа Святого, через молитви святого священномученика Йосафата дозволяли Богові змінювати себе», — мовив архиєрей.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви





















