У Львові єпископи УГКЦ вшанували пам’ять митрополита Андрея Шептицького

2 листопада 2026

1 листопада, у 82-гу річницю відходу до вічності Праведного митрополита Андрея Шептицького, єпископи Української Греко-Католицької Церкви разом із духовенством і вірними помолилися за його прославу в архикатедральному соборі Святого Юрія у Львові, де в крипті похований митрополит.

У Львові єпископи УГКЦ вшанували пам’ять митрополита Андрея Шептицького

Архиєрейську Божественну Літургію з благословення архиєпископа і митрополита Львівського Ігоря Возьняка очолив єпископ Сокальсько-Жовківський Петро Лоза. Із ним співслужили єпископ-помічник Львівської архиєпархії Володимир Груца, єпископ-помічник Київської архиєпархії Андрій Хім’як, єпископ-емерит Ігор Ісіченко та духовенство собору. Про це повідомляє пресслужба Сокальсько-Жовківської єпархії УГКЦ.

Зі словом проповіді до присутніх звернувся владика Ігор Ісіченко, зосередивши увагу на євангельській притчі про багача і Лазаря та пов’язавши її сенс із викликами сьогодення і постаттю митрополита Андрея.

Проповідник підкреслив, що ця історія розкриває не лише питання багатства, але передусім здатність людини відчувати чужий біль: «І саме тому, коли проникаємо у сенс цієї притчі, ми відчуваємо, що йдеться про річ, яка у наш час виявляється найбільш виразною — про те, що називають часто емпатією, талантом помічати проблеми свого ближнього, його болі, вміти співпереживати йому і знаходити в собі сили, щоб йому допомогти. Як нам важко це зараз зробити! Як важко усвідомлювати, що в цей час, коли ми тут з вами стоїмо і молимося, наші брати, сини, онуки стоять десь там під Слов’янськом, Куп’янськом, Вовчанськом і захищають наші рубежі — вже ті рубежі оборони, на які мусило відступити наше військо. Що є люди, які втратили все».

Розмірковуючи про життєвий шлях праведного митрополита Андрея, проповідник провів історичну паралель із біблійним пророком Мойсеєм і наголосив, що архипастир свідомо обрав шлях служіння власному народові попри своє аристократичне походження та нерозуміння частини тогочасного суспільства: «Адже хто-хто, а Роман Шептицький був вихідцем із багатої родини. І, здавалося б, йому можна було робити військову кар’єру, таку, як зробив його брат Станіслав. Можна було перебувати серед своїх і не йти на конфлікт з оточенням. Уявімо собі тільки 18-й рік, коли в цей день, 1-го листопада, проголошується Західноукраїнська Народна Республіка, і в той час, коли його брат очолює польські легіони там, на заході, він опиняється тут серед бою, а потім в оточенні співвітчизників — адже він вихований був у польській культурі — і водночас він лишається духовним лідером українців».

Владика Ігор також зауважив, що спадщина митрополита Андрея виявилася надійною основою, яка дозволила греко-католицькій спільноті вистояти у роки підпілля та репресій, а його приклад має спонукати кожного до внутрішньої відповідальності та подолання власної байдужості.

Після Літургії владика Володимир Груца запалив свічку пам’яті за митрополитом Андреєм. Відтак архиєреї, священнослужителі та вірні спустилися до крипти собору Святого Юра, де звершили молитву біля гробу праведного митрополита Андрея Шептицького.

Нагадаємо, що митрополит Андрей Шептицький очолював Українську Греко-Католицьку Церкву впродовж 44 років. Його архипастирське служіння було тісно пов’язане не лише з розвитком Церкви, а й із підтримкою українського суспільного, культурного та освітнього життя.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ