Єпископ Андрій Хім’як: «Щоб гідно провадити Церкву, ми самі потребуємо постійного духовного навернення»
Спільні духовні реколекції католицьких єпископів в Україні, які нещодавно відбулися під проводом отця Михайла Романіва, Чину Проповідників (домініканців), стали нагодою для особистого духовного оновлення, поглиблення братерської єдності та роздумів над джерелами єпископського служіння. Про основні духовні акценти реколекцій розповів владика Андрій Хім’як, секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви.
Дорога з Христом до Єрусалиму — дорога до свободи
За словами владики Андрія, провідною темою духовних наук стала подорож разом з Ісусом Христом до Єрусалиму. Однак ішлося не лише про символічну мандрівку до святого міста, а насамперед про внутрішній шлях людини до справжньої свободи, яку дарує Христос.
«Наші спільні реколекції були черговою нагодою по-братськи пережити присутність Божого Духа, досвідчити Його діяння в нашому житті. Цього року отець Михайло провадив нас дорогою Духа разом із Христом до Єрусалиму. Це була не просто мандрівка, щоб дійти до певного місця, але дорога до тієї свободи, яку Христос дарує кожній людині, зокрема й нам, єпископам», — зазначив архиєрей.
Одним із прикладів, якими реколектант пояснював зміст християнської свободи, стала розповідь про святого Єроніма. Згідно з духовним переказом, під час перебування в пустелі святий мав видіння Христа, який запитав його, що той бажає Йому подарувати.
Єронім пропонував Господеві свою самотність, піст і молитву. Однак Христос продовжував запитувати, що ще він може Йому віддати. Зрештою пролунало несподіване запитання: «Чи не хочеш ти віддати Мені свої гріхи?».
Як пояснив владика Андрій, ця історія стала нагадуванням про те, що справжнє духовне навернення передбачає не лише вдосконалення власних чеснот, але й готовність віддати Богові свої гріхи та прийняти Його милосердя.
«Ці реколекції стали для нас нагодою пережити чергове духовне навернення, приступити до Сповіді, віддати свої гріхи в руки милосердного Бога. Адже Христос прийшов саме для того, щоб звільнити нас від гріха і подарувати нам цю небесну свободу», — наголосив секретар Синоду.
«Ми, єпископи, маємо ще над чим працювати»
Іншим важливим акцентом реколекцій стало запрошення до особистої духовної переміни. Отець Михайло заохочував єпископів замислитися над тим, із яким внутрішнім станом вони розпочинають реколекції та якими прагнуть повернутися до свого служіння.
За словами владики Андрія, учасники прибули на духовні вправи зі щоденними турботами, переживаннями через війну та викликами церковного життя. Однак найважливішим було прагнення внутрішньої зміни.
У цьому контексті реколектант пригадав історію про святого Антонія Великого, до якого прийшли побожні люди, переконані у власній духовній зрілості. Святий поставив їм три запитання: чи однаково вони сприймають багатство і бідність, похвалу і докір, а також друзів і ворогів. Ці запитання спонукали присутніх замислитися над тим, наскільки глибоким є їхнє духовне життя та скільки ще зусиль потрібно докласти для досягнення християнської досконалості.
«Ми розуміємо як єпископи, що маємо ще над чим працювати — над собою, над своїм духовним життям, щоб гідно провадити нашу Церкву», — підкреслив владика Андрій.

Братерська молитва як досвід церковної єдності
Окреме місце під час реколекцій посіла спільна молитва єпископів одне за одного. Духовний провідник заохочував учасників молитовно підтримувати своїх співбратів, просячи для кожного необхідних духовних плодів.
На переконання владики Андрія, саме така взаємна молитва допомогла учасникам глибше пережити братерську єдність і усвідомити спільну відповідальність за служіння Церкві.
«Думаю, кожен із нас пережив досвід духовного єднання. Духівник заохочував нас молитися один за одного, щоб плоди реколекцій були якнайкращими. Це був не лише час особистого духовного відновлення, але й нагода для братерської єдності, коли ми молилися за своїх співбратів, просячи Господа дарувати кожному те, чого він найбільше потребує», — розповів архиєрей.
Євхаристія — джерело соціального служіння Церкви
Ще однією важливою темою духовних наук стало співвідношення молитви, літургійного життя та практичного служіння потребуючим.
За словами владики Андрія, отець Михайло ділився не лише прикладами зі святоотцівської традиції, життєписів католицьких святих і праведників, але й власним душпастирським досвідом допомоги внутрішньо переміщеним особам і людям, які постраждали від війни.
Особливо промовистою стала історія про священника, який зібрав волонтерів, залучених до допомоги потребуючим, і поставив перед ними два предмети: євхаристійну чашу та посудину, з якої роздавали чай людям.
Священник запитав присутніх, що з цього є важливішим у час війни. Думки розділилися: одні наголошували на першочерговості богослужіння, інші — на необхідності безпосередньої допомоги постраждалим.
Підсумовуючи розмову, священник звернув увагу на те, що саме Євхаристія є духовним джерелом, із якого народжується християнська любов і жертовне служіння ближньому. «Важливішою є євхаристійна чаша, адже якби не було цієї чаші, ми, напевно, не робили б усього цього добра», — переказав думку священника владика Андрій.
Водночас архиєрей наголосив, що цей приклад не применшує значення соціального служіння, а допомагає правильно зрозуміти його духовну основу.
«Участь у Святих Таїнствах, зокрема в Євхаристії, яка єднала нас упродовж цих днів молитви, нагадує про важливість продовжувати наше молитовне життя, давати людям Євхаристійного Христа і самим щедро черпати з цього джерела», — підсумував секретар Синоду Єпископів УГКЦ.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви





