СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиУ крипті Патріаршого собору відбулася Панахида в пам’ять про Блаженнішого Любомира Гузара
«Сьогодні, коли згадуємо 87-му річницю з дня народження Блаженнішого Любомира Гузара, хочеться сказати про один з його людських елементів — «теплу руку». Його «Бути людиною» виразилося в поступленні влади у проводі Церкви. Він хотів віддати цей уряд «теплою рукою», — як сам казав, — «не з труни». Хотів поділитися досвідом та бути корисним для народу», — про це сьогодні говорив владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії, під час Панахиди у крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ у Києві.
Цією молитвою працівники Патріаршої курії та Київської архиєпархії вшанували пам’ять Блаженнішого Любомира Гузара з нагоди 87-ої річниці з дня його народження.
У своєму слові єпископ зауважив, що подібних прецедентів такого передання влади в історії Київського християнства було небагато. За словами владики Йосифа, Блаженніший Любомир зумів це зробити дуже достойно. Це ще раз підкреслило його людяність: «Теплота руки Блаженнішого Любомира присутня ще й до нині, і ще довгий час грітиме його послідовників. Його „тепла рука“ сьогодні присутня у висловах, цитатах, мові та книжках», — наголосив проповідник.
Ведучи далі, владика розповів, що часто у розмовах з людьми, які є традиційно православними, розмовляє про Блаженнішого Любомира. За його словами, згадують тоді про власні життєві труднощі, вихід з яких шукають у світлі слів Блаженнішого Любомира. Таких людей є досить багато.
Владика Йосиф також пригадав, що Блаженнішого Любомира люди запам’ятали через дбання про людськість у ньому — у Любомирі Гузарі, не в кардиналі Гузарі, не в Первоєрарху УГКЦ. «Бути людиною — це було його життєве кредо. Бути людиною було в самій його сутності», — наголосив проповідник.
Проповідуючи далі, архиєрей пояснив, що Блаженніший Любомир не мав наміру сидіти в теплому комфортному місці: «Він той, який зорганізував групу „Першого грудня“. Він, мабуть, хотів мати свою частку в процесах, в яких жила і живе до сьогодні Українська держава. На схилі літ він дуже яскраво старався демонструвати гасло „Бути людиною“. Для кожного з нас його життєвий шлях є по-своєму прикладом до наслідування», — наголосив проповідник.
У своєму слові владика також звернув увагу на ще один елемент людськості Любомира Гузара — «не боятися втратити». «Він не боявся втратити силу влади, не боятися бути непопулярним, не боятися бути непершим. Той Гузар, якого ми знаємо, не мав цих страхів, він був понад ними. Таке ставлення спонукає кожного з нас досягати висот власної людськості».
«Стоячи перед гробом Блаженнішого Любомира, просімо його, щоб навчив нас передавати своє тепло у світ. Просімо, щоб швидше в Україну прийшла довгоочікувана весна нашого розвитку та нашої радості», — заохотив владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії.
За матеріалами Київської архиєпархії УГКЦПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
Локації
Персони
Владика Андрій Хім’якЄпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
