СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Святий Дух творить нас новим творінням, Христовою Церквою», — єпископ Тарас Сеньків у день П’ятидесятниці
У своїх духовних роздумах у день П’ятидесятниці владика Тарас Сеньків, єпископ Стрийський, розкриває глибину значення Зіслання Святого Духа для життя Церкви та кожного християнина. Відштовхуючись від євангельської сцени на святі Суккот, автор проводить богословсько-екзистенційний міст до сучасності, де Дух Святий постає не як абстрактна сила, а як жива присутність Бога, що змінює серце, оновлює людське нутро і наповнює місію Церкви. У центрі проповіді — заклик до відкритості на дію Духа, що творить нове життя, дарує прощення і провадить дорогою правди.
З цієї проповіді єпископа Тараса Сеньківа ви дізнаєтеся:
- який символізм стоїть за «живою водою», про яку говорить Ісус на святі Суккот?
- як подія Зіслання Святого Духа пов’язана з таїнством П’ятидесятниці?
- чому прощення гріхів у Святому Дусі розглядається не як формальна дія, а як творення нової реальності?
- яким є справжній образ Святого Духа, і чому Його часто неправильно розуміють навіть у церковному середовищі?
- що означає «дати простір» Святому Духові в особистому житті християнина?
- як істина, яку відкриває Святий Дух, виходить за межі знань і формулювань?
Жива вода від Христа
«Останнього ж дня свята стояв Ісус і закликав на ввесь голос: „Коли спраглий хтось, нехай прийде до мене і п’є! Хто вірує в мене, як Писання каже, то ріки води живої з нутра його потечуть!“. Так він про Духа казав, якого приймуть ті, що увірували в нього».
Це сталося під час свята «Суккот», одного з трьох свят, коли належало здійснити паломництво до Храму. Цього дня первосвященник процесійно спускався до джерела Силоам, щоб зачерпнути води для ритуального очищення жертовного вівтаря. Ісус звертає увагу паломників на себе: це Він дає воду тим, хто осквернений і спраглий! Вода від Нього є «живою», тому що здатна відродити і перемінити сутність людини. Людське нутро, як мертва пустеля, не лише приймає оживляючу воду, але стає само джерелом «живої води» — Духа Божої Любові, вилитої на людство з пробитого списом боку розп’ятого Спасителя.
День П’ятидесятниці: вітер, вогонь і нове життя
Зіслання Святого Духа є подією, яка сталася в Єрусалимі на свято «Суккот», в 50-й день після воскресіння Ісуса, та 10-й день після Вознесіння. Воскреслий Господь наказав апостолам залишитися в місті, аж поки не одягнуться силою з висоти. Коли настав день П’ятидесятниці, вони були зібрані в домі. Зненацька «роздався з неба шум, неначе подув буйного вітру, і сповнив увесь дім, де вони сиділи. І з’явились їм поділені язики, мов вогонь, який осів на кожному з них. Усі вони сповнились Святим Духом і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм промовляти».
П’ятидесятниця є кульмінацією Великоднього таїнства. «Шум» з неба, «буйний вітер», що наповнив дім, та вогняні язики, є символічним описом першого досвіду апостолів зі Святим Духом. Він схожий на сильний і вільний вітер, який дає силу та свободу. Його не можна контролювати, зупинити, міряти чи передбачити в дії. Він вільний від впливу людських вимог, бажань та уяв. Дух походить від Бога Отця та його Сина Ісуса і влитий до сутності Церкви та кожного з нас, щоб відродити наші розум і серце. Він є Утішитель, Дух істини, що всюди є та усе наповнює, є Богом, який дарує повноту життя. Вознесінням Христос людську природу увів у таїнство буття Пресвятої Трійці, а Зісланням Святого Духа Божественною любовʼю напоїв буття всього людства.
Вихід за межі страху
У день П’ятидесятниці Ісусові учні все ще були дезорієнтовані, і послання, яке їм повірив Христос, здавалося їм нездійсненним. Але дар Святого Духа наповнив їх віру відвагою вийти до натовпу і проголошувати Христа як слово Божої любові до людства. Іноді ми теж вважаємо за краще залишатися під захистом стін наших обмежень. Але Господь знає як відкрити двері до наших сердець. Пошле Святого Духа, який нас обійме та усуне нерішучість, здолає страх і змарнує наші старання про фальшиву безпеку. Він творить нас новим творінням, Христовою Церквою.
Церква як носій Божого прощення
Апостоли отримали від воскреслого Спасителя і передали Церкві повноту дарів Святого Духа, владу прощати гріхи та послання у Його ім’я проповідувати «покаяння на відпущення гріхів усім народам». Прощення в силі Святого Духа є основним змістом місії Церкви у світі. Те, що її досі вважають благодійною інституцією, котрій належать лиш якісь виховні та освітні функції у суспільстві, нівелює її послання.
Прощення гріхів у силі Духа означає не просто юридичне оправдання, правовий вчинок, але творчий Божий акт, створення нової реальності дією Духа в людині та серед людей. Боже прощення це диво, з яким кожен має шанс зустрітися. Воно непоказне але справжнє, і набагато досконаліше ніж прощення людини. Але зараз чи багато є тих, хто вважає священників за носіїв Божого прощення?
Дух як джерело живої віри
Навіть у середовищі Церкви Святий Дух досі залишається мало зрозумілим. Для одних він є якоюсь поміччю в благородних починаннях, не конче потрібною, але і не лишнє на неї розраховувати. Для інших — Він творець різних надзвичайних явищ. Однак Святий Дух не є даром нашого «вдосконалення». Він є Духом воскреслого Христа, основою живої віри та рушійною силою проповіді Євангелія. Коли живемо вірою у Воскреслого, Святий Дух починає діяти, і його дари та плоди мали б проявлятися під час кожної нашої зустрічі з Воскреслим в Євхаристії.
Дія Духа чи контроль людини?
На нього не тільки потрібно розраховувати, але й дозволити йому діяти. Бо коли беремо всю ініціативу на себе, то обмежуємо простір для нього. Християнська віра — це стосунок між живим Богом і нами, тому все наше життя базується на діянні Святого Духа. І якщо цей стосунок не розвивати, але обмежитися минулим, то він перестає бути живим.
Дух як учитель істини
Тому Ісус каже: «Як прийде Утішитель, якого зішлю вам від Отця, Дух істини, який від Отця походить, то він і свідчитиме за мене. І слово, яке ви чуєте, не моє, лише Отця, який послав мене. А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам». Святий Дух посланий Спасителем щоб творити історію Церкви та вводити її в усю істину.
Проте, ця істина перевищує все, що можна зафіксувати і написати. Кожне покоління мусить її знову пізнавати. Це завдання на все життя і на всю людську історію. Тому що вона не є просто інформацією, і людина не може бути її «власником». Повною істиною є той, хто є дорогою, правдою і життям — сам Спаситель. Об’єднуючи наше життя з Його долею та участю на Його хресті, скріплені силою благодаті Святого Духа, ми йдемо шляхом пізнання Бога, яке є суттю вічного життя.
Відповідь на любов
Бог є безмежно багатим. І Він не вділяє нам зі свого багатства лише щось, але безпосередньо його ядро — Себе, видавши за нас свого Сина та виливши на нас свого Святого Духа. Кожен, хто не закривається перед його обдаруванням, сам стає багатим надією на спасіння та вірою у Божу любов. А коли з цього багатства роздає, то справді живе, а не існує та все своє життя перетворює на радісне очікування миті повернення до дому свого Отця. Амінь.
† Тарас Сеньків,
єпископ Стрийської єпархії
